—какун –.Ћ. ™вангельськ≥ христи¤ни св¤т≥ с≥он≥сти: особливост≥ житт¤ й побуту // ”крањнське рел≥г≥Їзнавство. Ц є 55 (2010). Ц —. 148-157.

 

≈¬јЌ√≈Ћ№—№ ≤ ’–»—“»яЌ» —¬я“≤ —≤ќЌ≤—“»: ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ∆»““я … ѕќЅ”“”

–оман —какун

” статт≥ –. —какуна розгл¤нуто особливост≥ житт¤, побуту й рел≥г≥йного культу Ївангельських христи¤н св¤тих с≥он≥ст≥в (Дмурашковц≥вФ), що њхн¤ громада ≥снуЇ в смт.  ом≥нтерн≥вське ќдеськоњ област≥.

 лючов≥ слова: Ївангельськ≥ христи¤ни св¤т≥ с≥он≥сти, мурашковц≥, юдањстичний культ, субота, запов≥д≥, рел≥г≥йна громада.

—ьогодн≥ в ”крањн≥ Ї багато в≥дносно малочисельних рел≥г≥йних груп, про ≥снуванн¤ й сутн≥сть ¤ких н≥ державна влада, н≥ широка громадськ≥сть часто не маЇ н≥ наймешого у¤вленн¤. Ѕувши загнан≥ в п≥дп≥лл¤ ще в часи рад¤нських репрес≥й, вони сьогодн≥ не сп≥шать реЇструватис¤ й узагал≥ Дсв≥титис¤Ф. ÷е, здеб≥льшого, рухи м≥сцевого походженн¤, продукт м≥сцевоњ Дрел≥г≥йноњ творчостиФ, нав≥ть ¤кщо в основ≥ њх лежало православТ¤ або принесен≥ з «аходу протестантськ≥ теч≥њ Ч ≥ брак знанн¤ про ц≥ рухи та њх сучасний стан позбавл¤Ї нас можливост≥ скласти ц≥л≥сну картину рел≥г≥йноњ св≥домост≥ й рел≥г≥йного житт¤ нашого народу. Ѕодай частково розвТ¤зати цю проблему й покликане пропоноване читачев≥ досл≥дженн¤, присв¤чене дуже своЇр≥дн≥й сект≥ так званих с≥он≥ст≥в-мурашковц≥в (не плутати з поширеними на ѕод≥лл≥ пТ¤тдес¤тниками-с≥он≥стами, посл≥довниками Ћеон≥да ћельника).

ѕро мурашковський рух ≥ще в рад¤нський час зТ¤вилас¤ певна л≥тература. ¬ основному це численн≥, але позбавлен≥ науковоњ вартост≥ зам≥тки в прес≥ та Дантисектантськ≥йФ л≥тератур≥, з ¤ких можна в≥дзначити х≥ба що статтю ћ. ћед¤ника [ћед¤ник ћ. ’то так≥ сектанти-мурашк≥вц≥ // јтењст –овенщини. Ч 1958. Ч є 1. Ч —. 31-36.]. Ѕули, вт≥м, ≥ публ≥кац≥њ б≥льш наукового характеру, Ч хоч ≥ не позбавлен≥ тих вад, що властив≥ чи не вс≥м рад¤нським досл≥дженн¤м рел≥г≥њ, Ч а саме прац≥ брестського досл≥дника Ѕолеслава  амейш≥ [ амейша Ѕ. ». –елигиозна¤ секта евангельских христиан св¤тых сионистов и ее реакционна¤ сущность. ƒиссертаци¤... кандидата истор. наук, ћинск: »нститут искусствоведени¤, этнографии и фольклора јЌ Ѕ–—–, 1971. Ч 285 с.; його ж таки,  то такие мурашковцы. Ч ћинск: Ѕеларусь, 1970. Ч 39 с.]. ќсобливо ц≥кава його статт¤ про особливост≥ житт¤ й побуту поодиноких мурашковц≥в, що проживали п≥д к≥нець 60-х рок≥в на б≥лоруському ѕол≥сс≥:  амейша Ѕ. ≤. Дјсабл≥васц≥ матэры¤льнага ≥ с¤мейнага быту сектанта¢-мурашка¢ца¢Ф // Ётнаграф≥чны зборн≥к. Ч ћ≥нск, 1973. Ч —. 129-138. « середини 70-х рок≥в мурашковц≥ надовго випали з пол¤ зору досл≥дник≥в. “≥льки недавно, паралельно з автором цих р¤дк≥в, њх ≥стор≥Їю та сучасним станом зац≥кавилас¤ польська досл≥дниц¤ ёстина ’мелевська, що опубл≥кувала на цю тему к≥лька статей ≥ книжку: Chmielewska Justyna. Święta krew, święty czas, święci ludzie. Historia i mitologia Ewangelicznych Chrześcijan Świętych Syjonistów (Muraszkowców). Ч Warszawa: Neriton, 2009. Ч 178 s. ÷е, поки що, Їдина прац¤, ¤ка висв≥тлюЇ, серед ≥ншого, орган≥зац≥ю житт¤, побуту й рел≥г≥йного культу с≥он≥ст≥в-мурашковц≥в на сучасному етап≥, але й у н≥й чимало прогалин, чимало ц≥кавих момент≥в залишено без уваги; зрештою, дана прац¤ недоступна дл¤ украњнського читача. ƒати б≥льш-менш ц≥л≥сний нарис сучасного мурашк≥вського руху й звернути увагу на його найхарактерн≥ш≥ особливост≥ Ч в цьому ¤краз ≥ пол¤гатиме головна мета даноњ статт≥.

ћатер≥алом дл¤ статт≥ послужили передовс≥м особист≥ спостереженн¤ автора п≥д час його перебуванн¤ серед мурашковц≥в у смт.  ом≥нтерн≥вському ќдеськоњ обл. в вересн≥ 2009 та серпн≥ 2010 року, нотатки та авд≥озаписи з розмов ≥з ћар≥Їю Ћащук 1940 р.н., ¬≥ктором ƒзюбуком 1961 р.н., Ќад≥Їю ƒзюбук 1930 р.н., ѕавлом —еменюком 1931 р.н. та ≥ншими† с≥он≥стами-мурашковц¤ми з  ом≥нтерн≥вського.

ќсновний текст статт≥: —екта мурашковц≥в сформувалас¤ на початку 30-х рок≥в навколо ≤вана ћурашки, Дпророка ≤лл≥, јнгела «ав≥ту й ќтц¤ —≥онуФ, ≥ його духовноњ ж≥нки-пророчиц≥ ќльги  ирильчук, Дћатер≥ —≥ону й ∆ертви ’ристовоњФ.  лючовим моментом у творенн≥ с≥онськоњ в≥ри стало Дзн¤тт¤ печатейФ з ќльги  ирильчук, ¤ке мало стати Ч зг≥дно з одкровенн¤м самоњ ж ќльги Ч спокутньою жертвою за гр≥хи св≥ту й пол¤гало в тому, що ћурашко за допомогою бритви робив на њњ шк≥р≥ глибок≥ надр≥зи, а кров, що спливала з ран, збирав у пл¤шки. «годом ц¤ кров використовувалась дл¤ р≥зних ритуальних ц≥лей: њњ виливали в р≥чку √оринь дл¤ осв¤ченн¤ св≥ту, нею омивали вс≥х в≥руючих-с≥он≥ст≥в, њњ використовували дл¤ зц≥ленн¤ хворих тощо. Ѕ≥льш≥сть посл≥довник≥в цього руху, що називали себе Ївангельськими христи¤нами св¤тими с≥он≥стами, були, ¤к ≥ сам≥ ћурашко й ќльга, вих≥дц¤ми з пТ¤тдес¤тництва, а сам рух в≥дзначавс¤ характерним дл¤ пТ¤тдес¤тництва м≥стично-екстатичним культом: рад≥нн¤ з танц¤ми, плесканн¤м у долон≥, говор≥нн¤м Днезнайомими мовамиФ тощо. ўе одною характерною особлив≥стю була юдањстична старозав≥тна регламентац≥¤: с≥он≥сти св¤ткували кр≥м нед≥л≥ також ≥ суботу; не вживали свинини й ≥ншого ДнечистогоФ мТ¤са; заб≥й худоби проводив у них спец≥альний р≥зник за типово юдейським ритуалом тощо.

” 1936 роц≥ близько 100 с≥мей мурашковц≥в (≥з загальноњ њх к≥лькости близько 1000 чолов≥к) †утворили на хут. «ар≥чиц¤ коло с. Ѕережниц¤ тепер≥шнього ƒубровицького району комуну на засадах сп≥льност≥ майна та прац≥, що мала назву Ќовий ™русалим ≥ повинна була стати зачатком ÷арства Ѕожого, але через протид≥ю польських властей у 1938 роц≥ комуна була розпущена, а обоЇ Дпророк≥вФ вињхали до јріентини з нам≥ром орган≥зувати ем≥грац≥ю с≥он≥ст≥в ≥ продовжувати розбудову Ќового ™русалиму вже за океаном. ÷им планам перешкодила в≥йна. « приходом рад¤нськоњ влади с≥онський актив, що й дал≥ проживав на хутор≥ «ар≥чиц¤, був заарештований; арешт≥в зазнали також ≥ б≥лоруськ≥ с≥он≥сти, зокрема з с. ”пирово ≤ван≥вського р-ну Ѕрестськоњ обл., де вони були зорган≥зували альтернативний сектантсьский колгосп на противагу рад¤нському. –епрес≥њ продовжились ≥ п≥сл¤ в≥йни, коли серед с≥он≥ст≥в почалось Ддуховне п≥днесенн¤Ф, зосереджене довкола Дћатер≥ —лавиФ Ћюбов≥ ”шенко ≥ двох малол≥тн≥х унучки ќльги  ирильчук, через ¤ких, вважали с≥он≥сти, промовл¤в ƒух Ѕожий. ” 1948-1953 роках каральн≥ органи заарештували ¤к м≥н≥мум 96, а оц≥ночно Ч 110-120 с≥он≥ст≥в, ≥ д≥¤льн≥сть секти надовго завмерла.

ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ з табор≥в у 1955-56 роках с≥он≥сти на чол≥ з ”шенко спробували в≥дновити своЇ, ¤к вони кажуть, ДобществоФ, а водночас зайн¤ли одну з небагатьох н≥ш, ¤ка дозвол¤ла њм у тогочасному рад¤нському сусп≥льств≥ додержувати суботи й нед≥л≥, трудитис¤ в колектив≥ однов≥рц≥в й жити в Їдност≥ майна: ц≥Їю н≥шою стало бригадне буд≥вництво за контрактом. ” 1958 роц≥ до 80 с≥он≥ст≥в зТњхалис¤ в м. Ќово-јнени в ћолдав≥њ, де вони будували будинок 10-р≥чноњ школи; п≥сл¤ викритт¤ й вигнанн¤ зв≥дти частина с≥он≥ст≥в влаштувались на будову в м. Ѕельц≥, а коли й зв≥дти њх вигнано Ч до м.  устанай у  азахстан≥, де йшли будови, повТ¤зан≥ з освоЇнн¤м ц≥лини. ¬ 1959 роц≥ кустанайська громада (максимальна чисельн≥сть 118 чол.) була викрита, њњ кер≥вники засуджен≥, а с≥он≥сти почасти повернулис¤ в р≥дн≥ крањ, а почасти розТњхалис¤ невеликими бригадами по —иб≥ру та —ередн≥й јз≥њ. „ерез к≥лька рок≥в новий осередок мурашковц≥в виник у радгосп≥  енес “аласького р-ну ƒжамбульськоњ обл., згодом частина мурашковц≥в перебралась до розташованого в тому ж таки район≥ с. ”юк. Ќарешт≥, в 1972 роц≥ в≥с≥м с≥мей мурашковц≥в з ”юка перењхали з  азахстану до смт.  ом≥нтерн≥вське ќдеськоњ обл., де влаштувались на роботу в м≥сцеву ремонтно-буд≥вельну д≥льницю. ѕрот¤гом 80-х Ч на поч. 90-х рок≥в до них приЇдналис¤ ще 7 с≥мей мурашковц≥в з придн≥стровських Ѕендер, де ще з 60-х рок≥в ≥снував невеликий Дс≥онФ (¤к називають мурашковц≥ своњ громади); прињхало також к≥лька с≥он≥ст≥в з ƒн≥пропетровська. ÷е й стало початком Їдиноњ на сьогодн≥ в ”крањн≥ с≥онськоњ громади.[1]

—таном на початок 2010 року ком≥нтерн≥вська громада нал≥чувала 435 душ включно з новонародженими. « часу свого заснуванн¤ вона зросла в к≥лька раз≥в, а це завд¤ки тому, що с≥мТњ с≥он≥ст≥в чи не вс≥ без вин¤тку багатод≥тн≥: штучн≥ методи контролю народжуваност≥ серед с≥он≥ст≥в не практикуютьс¤, ≥ пТ¤теро-шестеро д≥тей були й дос≥ Ї нормою. ƒуже показово, що серед 11 ком≥нтерн≥вських ж≥нок, що њм указом президента ”крањни в≥д 3 лютого 2010 року присвоЇно почесне званн¤ Дмати-героњн¤Ф Ч 10 с≥он≥сток [”каз ѕрезидента ”крањни є 87/2010 в≥д 03.02.2010 про присвоЇнн¤ почесного званн¤ Дћати-героњн¤Ф]. ј ¤кщо зважити, що по вс≥й ќдеськ≥й област≥ з њњ двома з половиною м≥льйонами людност≥ цього званн¤ зг≥дно з цитованим указом вдостоњлис¤ всього 45 ж≥нок (≥ то майже виключно по селах), стаЇ ще очевидн≥шим контраст м≥ж становищем серед с≥он≥ст≥в ≥ загальними демограф≥чними тенденц≥¤ми. ƒинам≥ку зростанн¤ њхньоњ громади можна про≥люструвати такими цифрами: прот¤гом 2009 року в ком≥нтерн≥вських с≥он≥ст≥в народилос¤ 16 д≥тей, справлено 7 вес≥ль, а померло т≥льки двоЇ л≥тн≥х с≥он≥сток 1918 ≥ 1950 року народженн¤.

—≥он≥сти живуть компактним поселенн¤м на зах≥дн≥й околиц≥  ом≥нтерн≥вська, що знаходитьс¤ на узвишш≥ й в≥дд≥лена в≥д центру долиною, де прот≥каЇ струмок. ƒв≥ довг≥ вулиц≥ десь до половини Ч починаючи з меж≥ м≥ста Ч майже всуц≥ль забудован≥ домами с≥он≥ст≥в. ўе на двох сус≥дн≥х вулиц¤х с≥он≥сти активно будуютьс¤. ”сього с≥он≥стський квартал нал≥чуЇ десь ≥з пТ¤тдес¤т дом≥в, у ¤ких проживаЇ 70-80 с≥мей. ДћирськихФ, ¤к звуть с≥он≥сти ус≥х поза Д—≥ономФ, пор¤д ≥з ними живе зовс≥м небагато. “ам-таки, в с≥онськ≥й д≥льниц≥  ом≥нтерн≥вська, в 2005 роц≥ сп≥льним коштом ≥ заходом с≥он≥ст≥в був збудований молитовний д≥м. ƒуже скоро д≥м ви¤вивс¤ замалий, тож у 2009-2010 роках в≥н був розширений у два рази шл¤хом прибудови, ≥ тепер вм≥щуЇ 300 кр≥сел Ч цього досить дл¤ вс≥х дорослих член≥в громади.

—ьогодн≥ переважна б≥льш≥сть с≥он≥ст≥в, тримаючись започаткованоњ в рад¤нський час спец≥ал≥зац≥њ, трудитьс¤ буд≥вельно-ремонтними роботами в невеликих (3-5 чол.) с≥мейних бригадах; дехто маЇ власний автокран або вантажний автомоб≥ль. “ака бригада, ¤к правило, самодостатн¤ ≥ виконуЇ вс≥ буд≥вельн≥ роботи, починаючи в≥д фундаменту й зак≥нчуючи внутр≥шн≥м опор¤дженн¤м, Дп≥д ключФ. —≥он≥сти стверджують, що брали участь нав≥ть у ремонт≥ одеськоњ опери. јвтору цих р¤дк≥в довелос¤ чути т≥льки про двох ж≥нок-с≥он≥сток, що працюють не серед своњх. ѕоза тим нав≥ть ж≥нки, не зайн¤т≥ в догл¤д≥ за д≥тьми й по хатньому господарству, залучаютьс¤ до буд≥вельних бригад, виконуючи мал¤рн≥ та ≥нш≥ допом≥жн≥ роботи.

« огл¤ду на близьк≥сть м≥ста ќдеси, де сход¤тьс¤ велик≥ ф≥нансов≥ потоки, ≥ в умовах недавнього буд≥вельного буму такого роду д≥¤льн≥сть забезпечувала с≥он≥стам пор≥вн¤но великий достаток, адже оплата самих т≥льки роб≥т при будов≥ 2-3 поверхового особн¤ка чи кап≥тальному ремонт≥ великоњ квартири може дос¤гати к≥льканадц¤ти або й к≥лькох дес¤тк≥в тис¤ч долар≥в. ќтож молод≥ с≥мТњ активно будують власне житло, а окрем≥ будинки заможних с≥он≥ст≥в можна в≥днести до категор≥њ Дел≥тнихФ. « огл¤ду на специф≥ку ринку буд≥вельних послуг зайн¤т≥сть с≥он≥ст≥в маЇ сезонний характер: зимою замовлень менше.  р≥м того в пер≥од економ≥чноњ кризи 2008-2009 рок≥в далис¤ взнаки й негативн≥ сторони вузькоњ спец≥ал≥зац≥њ: десь ≥з половина с≥он≥ст≥в довший час була без роботи. ¬т≥м, у 2010 роц≥ в звТ¤зку з пол≥пшенн¤м конТюнктури ситуац≥¤ потрохи нормал≥зувалас¤.

Ќа чол≥ с≥онськоњ громади сто¤ть двоЇ внучок ћатер≥ —≥ону ќльги  ирильчук: ћар≥¤ ћихайл≥вна та Ћюбов ћихайл≥вна, 1940 ≥ 1941 р.н. ѓх авторитет практично беззаперечний: саме за ними Ч остаточне р≥шенн¤ в ус≥х справах, що стосуютьс¤ житт¤ громади (Д¤к скажуть, так ≥ будеФ); до них с≥он≥сти звертаютьс¤ по пораду й молитву в випадку ¤кого-небудь лиха. ѓх, а також ≥ њх д≥тей та внук≥в, у кому тече кров Д∆ертви ’ристовоњФ, с≥он≥сти величають Днасл≥дд¤мФ, або ДостаткомФ ∆ертви. ÷е не означаЇ ¤коњ-небудь дистанц≥њ в повс¤кденному житт≥, але про¤вл¤Їтьс¤ в р≥зного роду урочистих випадках: на з≥бранн¤х члени Днасл≥дд¤Ф сид¤ть по праву руку в≥д столу головуючих, а вс≥ решта Ч по л≥ву; на вес≥лл¤х дл¤ них ставл¤ть окрем≥ столи; пор≥днитис¤ з ними вважають за честь.

÷≥ле житт¤ с≥онськоњ громади п≥дпор¤дковане Дзапов≥д¤мФ, ¤к≥ включають у себе дес¤ть запов≥дей —тарого «ав≥ту плюс так званий Дс≥онський законФ, обТ¤влений свого часу через ќльгу  ирильчук ≥ оснований почасти на тому ж таки —тарому «ав≥т≥, а почасти на нормах традиц≥йноњ морал≥. ¬≥ссю, навколо ¤коњ обертаЇтьс¤ ц≥ле житт¤ с≥он≥ст≥в, Ї субота. ¬ цей день безумовно заборонена будь-¤ка прац¤, Днав≥ть сЇмочки лузгатиФ, не повинно бути й розмов про роботу. якщо субота Ч а Дсв¤тий деньФ починаЇтьс¤ в пТ¤тницю з заходом сонц¤ ≥ к≥нчаЇтьс¤ з заходом сонц¤ в суботу Ч застане с≥он≥ста за кермом, в≥н мусить зупинитись ≥ ДпересуботюватиФ там, де доведетьс¤. ¬≥дпов≥дно, на роботу Ч на обТЇкти в ќдес≥ чи п≥д ќдесою Ч с≥он≥сти вињжджають у понед≥лок рано, а додому рушають у пТ¤тницю пооб≥д≥, щоб устигнути до заходу сонц¤.

ѓжу на суботу-нед≥лю с≥он≥сти заготовлюють ≥з пТ¤тниц≥, ≥ споживають њњ в суботу, не роз≥гр≥ваючи. Ќав≥ть окропу звечора набирають у термос, щоб у суботу не доводилось кипТ¤тити воду на чай чи каву.  р≥м того на суботу в с≥он≥ст≥в прийн¤то готувати кращ≥, мТ¤сн≥ страви та в б≥льшому асортимент≥ пор≥вн¤но з будн¤ми. ¬ звТ¤зку з цим у пТ¤тницю ввечер≥ по домах с≥он≥ст≥в пануЇ великий аж≥отаж: сл≥д встигнути приготувати њжу, помитис¤, прибрати в хат≥ тощо. Ќед≥л≥ натом≥сть додержують уже не так суворо: в цей день дозвол¤Їтьс¤ приготуванн¤ простих страв (наприклад, вар≥нн¤, але не л≥пленн¤, пельмен≥в чи вареник≥в), розмови по телефону, поњздки не по робот≥ тощо.

” суботу с≥он≥сти особливо суворо додержуютьс¤ приписаноњ форми од¤гу: дл¤ ж≥нок це хустка, довге платт¤ з фартухом, блузка на довгий рукав. якщо в буденн≥ дн≥ молодим незам≥жн≥м д≥вчатам дозвол¤Їтьс¤, подекуди, ходити без хустки й без фартуха, то в суботу вимога Дс≥онського вбранн¤Ф поширюЇтьс¤ нав≥ть на д≥тей. ўоправда, в випадку д≥вчат ≥ молодих ж≥нок фартух, ¤к правило, зроблений з прозороњ тканини типу тюлю й маЇ чисто символ≥чний характер. „олов≥ки Ч нав≥ть у л≥тню спеку Ч вд¤гають сорочку на довгий рукав.  р≥м того с≥мейн≥ чолов≥ки-с≥он≥сти в обовТ¤зковому пор¤дку нос¤ть бороду й коротко стрижуть волосс¤ на голов≥ (тому-то с≥он≥ст≥в м≥сцев≥ жител≥ звуть ДбородачамиФ).

як уже було сказано, с≥он≥сти абсолютно й н≥ п≥д ¤ким вигл¤дом не вживають свинини (а також ≥нших ДнечистихФ тварин зг≥дно з “орою). —≥он≥сти також уникають використовувати чужий посуд, у ¤кому могла варитис¤ свинина абощо, ≥ в поњздках завжди беруть ≥з собою власний. ”с≥ чист≥ тварини, Ч тел¤та, птиц¤, Ч що њх споживають с≥он≥сти, повинн≥ бути забит≥ з додержанн¤м в≥дпов≥дного ритуалу Ч дл¤ цього в громад≥ Ї три р≥зники. ѕеред забоЇм р≥зник читаЇ над твариною спец≥альну молитву, ¤ка, вважають с≥он≥сти, допомагаЇ душ≥, що перебуваЇ в тваринному т≥л≥, зв≥льнитис¤ в≥д прокл¤тт¤ й у наступному вт≥ленн≥ знайти кращу долю. ѕ≥сл¤ забою мТ¤со вимочуЇтьс¤ й засолюЇтьс¤.  ров та нутрощ≥ ретельно збирають ≥ закопують; так само чин¤ть ≥з к≥стками та ≥ншими рештками, що лишаютьс¤ п≥сл¤ споживанн¤ ДмоленогоФ мТ¤са.

÷ього ДмоленогоФ мТ¤са с≥он≥сти н≥ в ¤кому раз≥ не дають ДмирськимФ, нав≥ть гост¤м, що живуть у них удома Ч дл¤ них окремо готують звичайне мТ¤со. “ак само й на вес≥лл¤х дл¤ мирських гостей ставл¤ть окремий ст≥л з окремо приготованими мТ¤сними продуктами. ÷е Ч пор¤д ≥з хусткою й фартухом у ж≥нок чи бородою у чолов≥к≥в Ч один ≥з тих символ≥чн≥в барТЇр≥в, ¤кими с≥он≥сти в≥дгороджують себе в≥д ДмирськихФ.

–ел≥г≥йне житт¤ с≥онськоњ громади зосереджуЇтьс¤ довкола молитовних з≥брань, ¤к≥ ран≥ше в≥дбувалис¤ по домах у к≥лькох менших групах, а з 2005 Ц в молитовному дом≥.† «≥бранн¤ в≥дбуваютьс¤ в суботу ≥ в нед≥лю о девТ¤т≥й ранку ≥ тривають близько двох годин. Ќа них с≥он≥сти сп≥вають псалми з виданого власним коштом п≥сенника [—борник христианских псалмов. Ч  оминтерновское 2009. Ч 449 с.] та по черз≥ виступають: хто вм≥Ї Ч з пропов≥д¤ми, а хто не маЇ хисту Ч зачитуЇ уступи з ѕисанн¤ або ≥нших рел≥г≥йних текст≥в.

“ут ц≥каво в≥дзначити, що сьогодн≥ з≥бранн¤ с≥он≥ст≥в проход¤ть зовс≥м ≥накше, н≥ж то було за час≥в ≤вана ћурашка або в не таких ≥ще й далеких 50-60-х роках, коли вони мали типово пТ¤тдес¤тницький м≥стично-екстатичний характер. ” 30-х роках с≥он≥ст≥в-мурашковц≥в прозвали були ДскакунамиФ за те, що њх мол≥нн¤ супроводжувались танц¤ми типу хоровод≥в: с≥он≥сти ставали в коло, брали один одного за плеч≥ й пускалис¤ в танок п≥д оплески й Дсвою музикуФ, тобто ритм≥чний насп≥в. ћол≥нн¤ супроводжувались також Ч ¤к ≥ в пТ¤тдес¤тник≥в Ч говор≥нн¤м незнайомими мовами. —ьогодн≥, натом≥сть, Ддари ƒухаФ серед с≥он≥ст≥в практично вигасли. —тарш≥ с≥он≥сти в розмов≥ з автором визнавали, що тепер уже нема такого духовного п≥днесенн¤, ¤к було колись, ≥ з≥бранн¤ тепер ≥накш≥ Ч Дприйшли, посп≥вали, подр≥малиФ:

¬ те [давнЇ] времТ¤: шо ето було за сила, ето не передать... ѕриЇзжаЇм на √уту [√рушевську –≥вненськоњ области], село, люди Ч [а нам] н≥почом, тра-л¤-л¤-л¤-л¤, ¤к пошл≥, ¤к пошл≥, то люди вже зб≥гаютьс¤: о, вже танцують суботн≥ки... ДЌе† може бути, шо вони не пТ¤н≥, ну не може бути, шоб ви на свойом ¤зику без музики, без етого... ≥ в кружка, ≥ в кружка,† ≥ в кружка... ƒе воно те все? ¬мерло, тепер нема, а було... [–озмова з Ќад≥Їю ƒзюбук, 1930 р.н.]

ДЋикуванн¤Ф, зв≥сно, бували й п≥сл¤ поселенн¤ с≥он≥ст≥в у  ом≥нтерн≥вську, хоча й р≥дко. ќстанн≥й випадок говор≥нн¤ ≥ншими мовами мав м≥сце десь у 2004 роц≥, коли ƒух хрестив близько чотирьох дес¤тк≥в чолов≥ка. “ак чи так, а бачимо типовий дл¤ багатьох рел≥г≥йних рух≥в процес поступового згасанн¤ початкового ентуз≥азму, процес, ¤кий ћакс ¬ебер називав Друтин≥зац≥ЇюФ.

ѕоза молитовними з≥бранн¤ми с≥он≥сти мол¤тьс¤ щодн¤ рано ≥ ввечер≥, ¤к правило, вс≥Їю родиною: спершу сп≥вають дане колись в одкровенн≥ ДЌове ќтченашФ, тод≥ голова с≥мТњ проказуЇ вголос ≥мпров≥зовану молитву, а дал≥ кожен молитьс¤ вголос уже в≥д себе. ≤ вдома, ≥ на з≥бранн≥ с≥он≥сти мол¤тьс¤, сто¤чи на кол≥нах.  оротеньку молитву под¤ки промовл¤ють також щоразу перед тим, ¤к с≥дати до столу. ѕрактикуютьс¤ також пости ≥з споживанн¤м њж≥ раз на день увечер≥, п≥сл¤ заходу сонц¤. ѕ≥ст приймають, переважно, готуючись до важливих под≥й: день або три дн≥ пост¤ть, наприклад, батьки наречених ≥ сам≥ наречен≥.

ўодо с≥онськоњ обр¤довост≥, то сьогодн≥ вона максимально редукована. ¬≥дпав нав≥ть обр¤д хрещенн¤, що збер≥гаЇтьс¤ в ус≥х протестантських теч≥¤х. Ќад новонародженими д≥тьми с≥он≥сти Дзвершують запов≥дьФ на юдейський ман≥р. ¬игл¤даЇ це так: Ќа нед≥льному з≥бранн≥ батько новонародженого виступаЇ перед присутн≥ми з под¤кою Ѕогов≥ за те, що ДсохранивФ ж≥нку й дитину, прохаЇ прощенн¤ в ближн≥х ≥ Ѕожого благословенн¤. ѕ≥сл¤ цього хтось ≥з д≥вчат, хто виконуЇ роль ДхрещеноњФ, вносить дитину. √оловуючий на з≥бранн≥ бере њњ на руки й, тримаючи дитину на руках, виголошуЇ коротку пропов≥дь, читаЇ з ™вангел≥¤ про введенн¤ ≤суса в храм, а також —≥онський закон. ѕ≥сл¤ цього разом з ус≥ма присутн≥ми опускаЇтьс¤ навкол≥шки й молитьс¤ спершу ДЌовим ќтченашФ, а тод≥ своњми словами. Ќарешт≥, п≥дв≥вшись ≥з кол≥н, в≥н п≥дносить дитину догори й оголошуЇ: батьки, такий-то ≥ така-то, нарекли дитину таким-то ≥мТ¤м, Ч ≥ присутн≥ оплесками Дв≥тають нового жител¤ м≥ста ™русалимуФ, себто нового члена с≥онськоњ громади.

Ќаверненн¤ нових в≥руючих, ¤ке буваЇ тепер надзвичайно р≥дко, не супроводжуЇтьс¤ н≥ хрещенн¤м, н≥ ¤ким-небудь ≥ншим обр¤дом на зразок Домов≥нн¤ кровТю ∆ертвиФ, що практикував ћурашко. —каж≥мо, у випадку хлопц¤, ¤кий у 2010 роц≥ побравс¤, ≥ вигл¤дало Днаверненн¤Ф дуже просто: ћирський хлопець, ¤кий подруживс¤ з д≥вчиною-с≥он≥сткою, к≥лька м≥с¤ц≥в жив у дом≥ своЇњ нареченоњ, знайомл¤чис¤ з с≥онськими пор¤дками, п≥сл¤ чого прийн¤в п≥ст, склав на руки ћар≥њ ћихайл≥вни розписку з об≥ц¤нкою додержувати запов≥дей, ≥ на одному з з≥брань молод≥й пар≥ був даний шлюб. ÷е в≥дображенн¤ того факту, що дл¤ самих с≥он≥ст≥в головний елемент њх в≥ри Ч не Дв≥раФ ¤к така, не преображенн¤ п≥д впливом Дблагодат≥Ф, а певний триб житт¤, оснований на Дзапов≥д¤хФ.

ѕоза двома випадками (один в 1995, ≥ один у 2010 роц≥), коли Дмирськ≥Ф хлопц≥ оженилис¤ з с≥он≥стками п≥д умовою прийн¤тт¤ с≥онськоњ в≥ри, ≥ к≥лькома випадками, коли д≥вчата, вийшовши за мирських, п≥шли Дв мирФ, с≥он≥сти беруть шлюб виключно ≥з своњми. «розум≥ло, що виб≥р пари тут дещо обмежений в силу близькоњ спор≥дненост≥ багатьох с≥мей. Ўлюби з родичами в другому кол≥н≥ на —≥он≥ не допускаютьс¤, а от шлюби з троюр≥дними братами чи сестрами Ч коли наречен≥й не доводитьс¤ нав≥ть м≥н¤ти пр≥звища Ч мають м≥сце досить часто. ƒо шлюбу з однов≥рц¤ми спонукуЇ не т≥льки те, що д≥вчата й хлопц≥-с≥он≥сти змалку знають одне одного, товаришують ≥ сп≥лкуютьс¤ в своЇму кол≥. √оловним чинником тут Ї автоматичне виключенн¤ ДпадшогоФ чи ДпадшоњФ з родини та громади, а отже й з в≥дпов≥дних мереж взаЇмодопомоги та сп≥лкуванн¤, а також неможлив≥сть зреал≥зувати в миру ту модель родинного житт¤, ¤ку засвоЇно змалку в родинному дом≥. √раЇ роль також ≥ нещасливий досв≥д с≥мейного житт¤ декого з тих, хто п≥шов у мир. Ќа —≥он≥ Длюдина не допускаЇ думки про розлученн¤Ф, тод≥ ¤к у мирських, кажуть с≥он≥сти, †одружуютьс¤ завжди з думкою про таку можлив≥сть.

ўодо самого в≥нчанн¤, то воно в≥дбуваЇтьс¤ в два етапи: Дс≥онський шлюбФ ≥ вес≥лл¤ Дпо-мирськомуФ (або, каже дехто, Дпо-гр≥шномуФ). Ўлюб по-с≥онськи в≥дбуваЇтьс¤ в молитовному дом≥ ≥ складаЇтьс¤ з к≥лькох частин: Ќа початку наречений ≥ обоЇ сват≥в прохають пробаченн¤ в Ѕога й ближн≥х за в≥льн≥ й нев≥льн≥ гр≥хи, а дал≥, п≥сл¤ сп≥ву псалм≥в перед молодими стел¤ть рушник, кроком на ¤кий вони знаменують св≥й вступ у нове житт¤. ѓх запитують, чи по любов≥ вони одружуютьс¤; читають с≥онський закон ≥ питають, чи об≥ц¤ють молод≥ його виконувати; читають уступи з апостольських послань та псалм≥в ≥ запитують, чи об≥ц¤ють вони шанувати одне одного й батьк≥в своњх. ƒал≥ молодим звТ¤зують руки рушником, вони стають на кол≥на в молитв≥, ≥ п≥сл¤ благословенн¤ батьк≥в њх оголошують чолов≥ком ≥ ж≥нкою Дза с≥онським закономФ. Ѕатьки дарують њм кв≥ти, присутн≥ на з≥бранн≥ по черз≥ п≥дход¤ть ≥ в≥тають молоде подружж¤.

ўо ж до вес≥лл¤ Дпо-мирськомуФ, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ в нед≥лю, то воно своњм переб≥гом не в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайних мирських вес≥ль, х≥ба що в випадку заможн≥ших с≥он≥ст≥в Ч розмахом ≥ пишн≥стю. « характерно Дс≥онськогоФ впадають в око т≥льки де¤к≥ детал≥: ¤к-от хустки й фартухи в зам≥жн≥х д≥вчат. Ќаречена вбрана в звичну б≥лу сукню; звучить звичайна на вес≥лл¤х попул¤рна музика, п≥д ¤ку в≥дбуваютьс¤ так≥ сам≥ танц≥; на столах Ч звичайний дл¤ вес≥ль асортимент страв та напоњв, у тому числ≥ алкогольних. «в≥сно, ус¤ страва ДкошернаФ Ч з ритуально приготованого мТ¤са, без н≥чого молочного, а дл¤ мирських гостей, ¤кщо таки Ї, ставитьс¤ окремий ст≥л. ÷≥ вес≥лл¤ Дпо-мирськомуФ зТ¤вилис¤ в с≥он≥ст≥в не так давно, ¤к поступка перед мирською культурою, ≥ старше покол≥нн¤ дивитьс¤ на них ≥з певним осудом. ¬т≥м, нав≥ть старш≥ с≥он≥сти визнають, що, наприклад, Дмолодьож без музики не можеФ, ≥ вдовольн¤ютьс¤ тим, що молод≥ не в≥дход¤ть ≥з —≥ону в мир.

 олись у  азахстан≥ с≥он≥сти жили, ¤к вони кажуть, у ДЇдност≥Ф, тобто харчувалис¤ за сп≥льним столом, зароблен≥ грош≥ складали в сп≥льну касу. —ьогодн≥ такоњ практики б≥льше немаЇ, та все одно громаду с≥он≥ст≥в характеризуЇ сильна групова сол≥дарн≥сть ≥ взаЇмодопомога. “ак, наприклад, с≥он≥сти часто звертаютьс¤ один до одного по грошов≥ позики, в тому числ≥ й досить велик≥; особливо це стосуЇтьс¤ до молод≥, що будуЇ власний д≥м, або тих, хто тимчасово не маЇ роботи. —еред молодих також прийн¤то допомагати товаришам при будов≥ дому, так що ц¤ справа посуваЇтьс¤ досить швидко.

” с≥он≥ст≥в також багато в чому збер≥гаЇтьс¤ давн¤ модель великоњ патр≥архальноњ родини: одружен≥ сини з своњми с≥мТ¤ми довший час, поки не збудують власний д≥м, живуть у дом≥ батька (або тест¤), беручи участь у веденн≥ сп≥льного господарства й п≥дпор¤дковуючись у повс¤кденному побут≥ розпор¤дженн¤м голови родини. “ак само й зам≥жн≥ дочки та нев≥стки, живучи в склад≥ розширеноњ родини, розпод≥л¤ють м≥ж собою повс¤кденн≥ хатн≥ обовТ¤зки: догл¤д за д≥тьми, прибиранн¤; готуванн¤ њж≥ дл¤ поточного споживанн¤ й наперед, дл¤ бригади, що вињжджаЇ на обТЇкт. ѕри цьому розпод≥л обовТ¤зк≥в м≥ж чолов≥ками й ж≥нками, зрозум≥ло ж, чисто патр≥архальний.

—ьогодн≥ с≥он≥сти практично припинили пропов≥дувати свою в≥ру: нечисленн≥ випадки наверненн¤ в≥дбуваютьс¤ виключно родинними каналами: через шлюб або через прийн¤тт¤ в с≥мТю й бригаду д≥тей мирських родич≥в (колишн≥х с≥он≥ст≥в). Дћи н≥кого не звемо, Ч говорить одна з унучок ћатер≥ —≥ону ћар≥¤ ћихайл≥вна. Ч ћи й не хочем, щоб ≥шли до нас. ћи ж не аг≥т≥руЇмо, не проповЇдуЇм, не говоримо, ¤к друг≥њ вЇри, а просто сам≥ собоюФ [–озмова з ћар≥Їю Ћащук, 1940 р.н.]..

ѕ≥дсумовуючи, можна зауважити, що в сучасному сусп≥льств≥ пор¤д ≥з секул¤ризац≥Їю б≥льшост≥ триваЇ й христи¤н≥зац≥¤ меншости. ѕор¤д ≥з традиц≥йними ÷ерквами, що њх члени звТ¤зан≥ з рел≥г≥Їю дедал≥ поверхов≥шим, часто суто ном≥нальним звТ¤зком, дал≥ ≥снуЇ непом≥тна дл¤ загалу перифер≥¤ в вигл¤д≥ р≥зного роду сект, де збер≥гаЇтьс¤ традиц≥йна модель рел≥г≥йности Ч рел≥г≥йности, що охоплюЇ й визначаЇ ц≥ле житт¤ людини. ћало того, де¤к≥ з цих сект знаход¤ть у сучасному сусп≥льств≥ певн≥ н≥ш≥, в ¤ких †реал≥зують власну соц≥альну модель, альтернативну супроти загальноприйн¤тоњ. ≤ приклад мурашковц≥в показуЇ, що ц¤ Ч досить архањчна Ч соц≥альна модель, де збер≥гаЇтьс¤ традиц≥йна дл¤ давнього с≥льського укладу патр≥архальна родина, засади сол≥дарност≥ й взаЇмодопомоги м≥ж членами громади тощо, ц≥лком життЇздатна нав≥ть у сучасних умовах ≥ даЇ змогу забезпечувати р≥вень житт¤ й добробуту, досить високий нав≥ть за ДмирськимиФ м≥рками.

 

Summary

The article discusses a sectarian group of the Evangelical Christians Saint Zionists, also known as Murashkovtsi, which presently exists as a community of 435 people in the town of Kominternivske, Odessa region. The peculiar features of the group, which emerged in early 1930Тs from the popular Pentecostalism, include its mystical and ecstatic cult, which gradually declines, and its judaistic system of practical ritualistic prescriptions. The group is also characterized by endogamy, strong solidarity and the persisting model of traditional extended family.

Keywords: Evangelical Christians Saint Zionists, Murashkovtsi, judaistic cult, Sabbath, ritualistic prescriptions, religious community