–оман —какун

”ƒ 279:94(477)†††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††† —какун –. Ћ.

†ЂЅќ∆ј ќћ”Ќјї ѕ–ќ“» Ђ ќћ”Ќ≤—“»„Ќќѓї ƒ≈–∆ј¬»: —≤ќЌ≤—“»-ћ”–јЎ ≤¬÷≤ ≤ –јƒяЌ—№ ј ¬Ћјƒј

” статт≥ розгл¤даЇтьс¤ ≥стор≥¤ рел≥г≥йноњ секти с≥он≥ст≥в-мурашк≥вц≥в, що виникла в 30-х роках ’’ ст. на «ах≥дному ѕол≥сс≥, в рад¤нський пер≥од (1939-1991): њх ставленн¤ до рад¤нськоњ влади, њх намаганн¤ утворити рел≥г≥йно-господарську комуну, а також механ≥зми адаптац≥њ нелегальноњ секти до реал≥й рад¤нського сусп≥льства.

лючов≥ слова: с≥он≥сти-мурашк≥вц≥, комун≥зм, рел≥г≥йна комуна, репрес≥њ, –ад¤нський —оюз.

ѕ≥сл¤ розпаду —–—– пол≥тика рад¤нського режиму щодо рел≥г≥њ взагал≥ ≥ так званого сектантства зокрема знайшла численних досл≥дник≥в. „имало вже написано, скаж≥мо, про репрес≥њ супроти духовенства р≥зних церков, про пересл≥дуванн¤ св≥дк≥в ™гови, пТ¤тдес¤тник≥в, баптист≥в, член≥в де¤ких ≥нших в≥дносно численних конфес≥й. ¬т≥м, у багатьох випадках досл≥дники цих питань поход¤ть з числа самих в≥руючих, а сам≥ досл≥дженн¤ мають характер своЇр≥дного мартирологу, оминаючи ц≥кав≥, але неактуальн≥ з погл¤ду в≥руючих питанн¤ з сфери ≥стор≥њ та соц≥олог≥њ рел≥г≥њ. р≥м того чимало малих рух≥в з категор≥њ колишнього Дрел≥г≥йного п≥дп≥лл¤Ф дос≥ не знайшли своњх ≥стор≥ограф≥в, дарма що њх ≥стор≥¤ могла б пролити св≥тло на чинники й механ≥зми виникненн¤, триванн¤ й занепаду рел≥г≥йних рух≥в. ƒана статт¤ спробуЇ дещо заповнити цю прогалину, описавши рад¤нський пер≥од ≥стор≥њ одного з таких рух≥в, що з погл¤ду рад¤нськоњ влади завдавали Дпр¤моњ шкоди держав≥ самим фактом свого ≥снуванн¤ та формами своЇњ д≥¤льност≥Ф [2, арк. 93], а саме Ївангельських христи¤н св¤тих с≥он≥ст≥в, в≥домих теж ¤к мурашк≥вц≥. Ќа матер≥ал≥ ц≥Їњ ≥стор≥њ ми спробуЇмо вказати де¤к≥ механ≥зми адаптац≥њ сектантства до рад¤нського соц≥уму.

Ќа даний час, ¤кщо не рахувати тенденц≥йно-полем≥чних статей у рад¤нськ≥й прес≥, зТ¤вилос¤ т≥льки два поважн≥ досл≥дженн¤ мурашк≥вського руху: це дисертац≥¤ Ѕолеслава амейш≥ з Ѕерест¤ [12] ≥ прац¤ варшавськоњ досл≥дниц≥ ёстини ’мелевськоњ, ¤ка описуЇ побут ≥ в≥руванн¤ сучасних мурашк≥вц≥в та њх баченн¤ власноњ ≥стор≥њ [19]. ќднак жодна з цих не висв≥тлюЇ належним чином тих питань, про ¤к≥ п≥де мова нижче: Ѕ. амейш≥ завадили в цьому ≥деолог≥чн≥ рамки епохи й зумовлен≥ ними установки, а в випадку ё. ’мелевськоњ певн≥ моменти випали з пол¤ зору через† етнограф≥чно-антрополог≥чну методолог≥ю й ≥стор≥ограф≥чну поверхов≥сть прац≥.

—екта мурашк≥вц≥в сформувалас¤ в 1932-34 роках навколо ≤вана ћурашки, Дпророка ≤лл≥, јнгела «ав≥ту й ќтц¤ —≥онуФ, ≥ його Ддуховноњ ж≥нкиФ ќльги ирильчук, Дћатер≥ —≥ону й ∆ертви ’ристовоњФ. ≤ван ћурашко, 1891 р.н., уродженець села –озм≥рки осовського пов≥ту на б≥лоруському ѕол≥сс≥, в 1905 роц≥ ем≥грував до јмерики, щоб у 1925 повернутис¤ й стати одним ≥з найактивн≥ших пропов≥дник≥в пТ¤тдес¤тництва на ѕол≥сс≥. ћурашко вважав себе за пророка, на ¤кому лежить печать Ѕожа, ≥ його д≥¤льн≥сть супроводжували численн≥ ДчудесаФ, про ¤к≥ тут нема м≥сц¤ говорити докладно. ” 1931 роц≥ в≥н зустр≥вс¤ з ДпророчицеюФ ќльгою ирильчук, 1885 р.н., ¤ка п≥сл¤ наверненн¤ на пТ¤дес¤тництво роз≥йшлас¤ з чолов≥ком-православним ≥ ходила по селах, виголошуючи отриман≥ в≥д Ѕога одкровенн¤; в серпн≥ 1932 Дз наказу ЅожогоФ ћурашко вз¤в ≥з ќльгою Ддуховний шлюбФ.

лючовим моментом у творенн≥ новоњ Дс≥онськоњ в≥риФ стало Дзн¤тт¤ печатейФ з ќльги ирильчук, ¤ке в≥дбулос¤ в 1932-33 роках ≥ мало стати Ч зг≥дно з одкровенн¤м самоњ ж ќльги Ч спокутньою жертвою за гр≥хи св≥ту: ћурашко за допомогою бритви робив на њњ шк≥р≥ глибок≥ надр≥зи, а кров, що спливала з ран, збирав у пл¤шки. «годом ц¤ кров використовувалась дл¤ р≥зних ритуальних ц≥лей: њњ виливали в р≥чку √оринь дл¤ осв¤ченн¤ св≥ту, нею омивали в≥руючих-с≥он≥ст≥в, њњ вживали дл¤ причаст¤, використовували дл¤ зц≥ленн¤ хворих тощо.

Ѕ≥льш≥сть ћурашкових посл≥довник≥в були, ¤к ≥ сам≥ ћурашко й ќльга, вих≥дц¤ми з пТ¤тдес¤тництва, а сам рух в≥дзначавс¤ характерним дл¤ пТ¤тдес¤тництва м≥стично-екстатичним культом: рад≥нн¤ з танц¤ми, плесканн¤м у долон≥, говор≥нн¤м Днезнайомими мовамиФ тощо. як ≥ б≥льш≥сть пТ¤тдес¤тник≥в, с≥он≥сти негативно ставились до в≥йськовоњ служби. ўе одною характерною особлив≥стю була юдањстична старозав≥тна регламентац≥¤: с≥он≥сти св¤ткували кр≥м нед≥л≥ також ≥ суботу, додержуючи при цьому в≥дпов≥дних старозав≥тних припис≥в (у суботн≥й день не готували њж≥, не топили п≥ч тощо). ¬они також не вживали свинини й ≥ншого ДнечистогоФ мТ¤са; заб≥й худоби мав проводити спец≥альний р≥зник за типово юдейським ритуалом. «г≥дно з Дс≥онським закономФ, чолов≥ки-с≥он≥сти повинн≥ були запускати бороду й коротко стригти волосс¤, а ж≥нки Ц в дус≥ сел¤нськоњ звичайност≥ Ц неодм≥нно носити хустку, довге платт¤ й блузку на довгий рукав, а також фартух.

ƒ≥¤льн≥сть пророка ћурашка припала на часи, коли ѕол≥сс¤ переживало глибоку кризу, зумовлену, з одного боку, св≥тогл¤дними потр¤с≥нн¤ми пер≥оду в≥йни, революц≥њ та громад¤нськоњ боротьби, а з другого, економ≥чними процесами, що призвели до занепаду традиц≥йних форм господарюванн¤ та орган≥зац≥њ житт¤. ¬≥дпов≥ддю на процеси дезорган≥зац≥њ та деморал≥зац≥њ пол≥ського села було прагненн¤ знайти нов≥ св≥тогл¤дн≥ ор≥Їнтири, ре≥нтегрувати сп≥льноту на новому фундамент≥, на основ≥ новоњ соц≥ально-культурноњ модел≥. √оловних Ц ≥ до певноњ м≥ри взаЇмовиключних Ц напр¤м≥в соц≥ального реформаторства в випадку ѕол≥сс¤ було три: по-перше, соц≥альний радикал≥зм в постат≥ ѕ«”- ѕ«Ѕ, Д√ромадиФ в ≥нших л≥вих парт≥й; по-друге, нац≥ональний украњнський (меншою м≥рою, б≥лоруський) рух; ≥ по-третЇ, розмањтого роду протестантськ≥ секти, що клали в фундамент реформи житт¤ й звичањв авторитет —в¤того ѕисьма й нову, переор≥Їнтовану з маг≥чних ритуал≥в на морально-практичн≥ норми форму рел≥г≥йност≥ [21, s. 463-507]. —пробу Дпобудувати нове житт¤Ф за Ївангельських зразком зробив ≥ ≤ван ћурашко: на початку 1936 року в≥н закликав своњх посл≥довник≥в продавати землю й майно зТњжджатис¤ на хут≥р «ар≥чиц¤ неподал≥к ƒубровиц≥, де на придбан≥й дл¤ сектант≥в земл≥ Ц близько 200 га, здеб≥льшого з-п≥д л≥су Ц мало бути побудоване об≥ц¤не в ќбТ¤вленн≥ м≥сто Ќовий ™русалим.

Ќа ћурашковий заклик в≥дгукнулос¤ до 500 чолов≥к (100 с≥мей) с≥он≥ст≥в ≥з загального числа десь ≥з тис¤чу, що прињхали Дна —≥онФ. ѕроживали вони в надзвичайно т¤жких умовах у бараку, переробленому з колишньоњ конюшн≥ графа ѕлатера; там були влаштован≥ дощан≥ нари в два поверхи, под≥лен≥ перегородками з р¤дна на окрем≥ ком≥рки Ц по одн≥й на с≥мТю. —≥он≥сти жили в ДЇдност≥Ф за прикладом перших христи¤н: сп≥льно обробл¤ли землю й працювали на господарств≥, харчувалис¤ за одним столом. ”т≥м, ц¤ комуна не про≥снувала довго: усв≥домивши соб≥ Дкомун≥стичнийФ характер ћурашкового починанн¤, польська влада, ¤ка контролювала парцел¤ц≥ю пом≥щицьких маЇтк≥в, не дозволила с≥он≥стам запланований обс¤г земл≥, а тому комуна так ≥ не стала економ≥чно самодостатньою. ¬лада також заборонила с≥он≥стам будувати будинки дл¤ житла, тож уже п≥д к≥нець 1937 року ћурашко казав своњм посл≥довникам розТњжджатис¤, а сам, забравши рештки с≥онськоњ каси, вирушив до јргентини в над≥њ отримати там землю й орган≥зувати ем≥грац≥ю своњх посл≥довник≥в. ÷им його планам завадила в≥йна.

ƒокладно про ћурашк≥в Ќовий ™русалим ми вже писали в окрем≥й статт≥ [15], а тут зупин≥мос¤ на наступному, рад¤нському етап≥ в житт≥ мурашк≥вськоњ комуни. ѕол≥ська людн≥сть, ¤ка й до того в≥дзначалас¤ л≥ворадикальними настро¤ми, сприйн¤ла встановленн¤ рад¤нськоњ влади та њњ перш≥ заходи назагал позитивно. «рештою, ц≥ заходи обТЇктивно спри¤ли пол≥пшенню становища вкрай убогих пол≥ських сел¤нства, ¤ким передано сотн≥ тис¤ч гектар≥в земель, велику к≥льк≥сть худоби, ≥нвентар¤ й нас≥нн¤, конф≥скованих у польських пом≥щик≥в та осадник≥в. Ѕула анульована податкова й кредитна заборгован≥сть, розширено мережу шк≥л та л≥карень тощо. “воренн¤ колгосп≥в та радгосп≥в у цей час мало досить обмежений ≥ в≥дносно добров≥льний характер, ≥ темн≥ сторони рад¤нського ладу ще не надто давалис¤ взнаки.

—ам ћурашко не мав н≥¤ких симпат≥й до рад¤нськоњ влади, знаход¤чи дл¤ нењ р≥зного роду непригл¤дн≥ прообрази з Ѕ≥бл≥њ: н≥невит¤ни, сарана з ќбТ¤вленн¤ тощо. ’ай там ¤к, було добре в≥домо, що це влада безбожна. “а з ≥ншого боку, в сектантських колах здавна кружл¤ли ≥дењ про те, що рад¤нська влада повинна в≥д≥грати певну есхатолог≥чну роль або й узагал≥ утвердити на земл≥ ÷арство Ѕоже, ¤ке буде збудоване на ранньохристи¤нських засадах соц≥альноњ р≥вност≥ й сп≥льност≥ майна: можна навести ¤к приклад певного лима ≤ванюху з с. Ћисн¤ки на овельщин≥, Двеликого пророка й вогненного цар¤Ф, що пропов≥дував Дбурю з≥ сходу, помсту пригнобленого люду, ¤ка змете пан≥в з лиц¤ земл≥Ф [20]. «гадаймо, зрештою, що на початку 20-х рок≥в так≥ сам≥ погл¤ди були поширен≥ й серед рос≥йських сектант≥в: духобор≥в, молокан, а подекуди й баптист≥в, Ц ≥ парадоксальним чином сус≥дували з апокал≥птичними настро¤ми рух≥в традиц≥онал≥стськоњ ор≥Їнтац≥њ, що трактували –ад¤нську владу ¤к владу јнтихриста. ќтож ≥ серед с≥он≥ст≥в були люди, ¤к≥ мали певн≥ над≥њ на нову владу з њњ гаслами р≥вност≥ й братерства.

Ќа момент приходу рад¤нськоњ влади в Ќовому ™русалим≥ лишалос¤ ще близько 15 с≥мей мурашк≥вц≥в, переважно з числа с≥онського ДактивуФ, що, продавши свого часу все майно, попросту не мали куди повертатис¤ й дал≥ жили на засадах Їдност≥ Ц ≥ в нужденних умовах. ≤ прих≥д новоњ влади викликав серед с≥он≥ст≥в певне брод≥нн¤: серед них зТ¤вилас¤ Дпрорад¤нськаФ парт≥¤, на чол≥ ¤коњ сто¤в найближчий соратник ћурашка Дѕравитель —≥онуФ як≥в Ћемеза. як розпов≥датиме згодом с≥он≥ст ≥з —арненщини ост¤нтин —идоришин: ДЋемеза яков мне обТ¤сн¤л, что секте мурашк≥вцев будет оказывать помощь —оветска¤ власть... Ќа сборищах [он] высказывал [мнение], что... так как —оветска¤ власть ведет борьбу против капитализма, то нашей секте мурашковцев необходимо помогать —оветской власти, котора¤ впоследствии должна помочь нам построить лучшую жизнь дл¤ людейФ [4, арк. 101-105]. —ам —идоришин уже п≥сл¤ в≥йни в≥дзиватиметьс¤ про нову владу й њњ програму так:

оммунизм ¤ считаю тем царством Ѕожиим, за которое мы молимс¤. —оветска¤ же власть начала строить ÷арство Ѕожие, так как ликвидирует разницу между людьми, частную собственность, что ¤ предполагаю неотъемлимой частью царства Ѕожьего... Ќа основании —в¤щенного ѕисани¤, как ¤ его понимаю, советска¤ власть должна установитьс¤ на всей земле, ликвидировать частную собственность, сделать людей равными. ¬се люди повер¤т в Ѕога и на земле будет ÷арство Ѕожие. я верю в Ѕога, то есть в наличие сверхъестественной силы, котора¤ руководит людьми, в данном случае советскими людьми, и поможет им сделать на земле ÷арство Ѕожье [4, арк. 56-62].

” грудн≥ 1939 року як≥в Ћемеза скликав у Ќовому ™русалим≥ зТњзд апостол≥в, на ¤кому йшлос¤ передовс≥м про ставленн¤ до новоњ влади та њњ заход≥в, а особливо Ц колектив≥зац≥њ, що перегукувалас¤ з мурашк≥вськими ≥де¤ми житт¤ в ДЇдност≥Ф. ѕ≥сл¤ дводенноњ дискус≥њ с≥он≥сти ухвалили прохати органи влади, щоб т≥ дозволили орган≥зувати колгосп т≥льки з њх однов≥рц≥в. « ц≥Їю метою як≥в Ћемеза в супровод≥ двох апостол≥в вирушив до —арн, але в≥дпов≥дь, зрозум≥ло, була в≥дмовна [10].

≈нтуз≥азм щодо новоњ влади й колгосп≥в под≥л¤ли далеко не вс≥: б≥льш≥сть с≥он≥ст≥в на чол≥ ≥з сином ћатер≥ —≥ону ћихайлом ирильчуком вважали, що безбожна влада довго не протримаЇтьс¤, ≥ треба д≥¤льною пропов≥ддю готувати народ до пришест¤ ’ристового. “им часом як≥в Ћемеза Ц можливо, п≥сл¤ сп≥лкуванн¤ з органами влади Ц радив, навпаки, Дпричањтис¤Ф ≥ нав≥ть демонстративно перестав додержувати суботи. ¬ п≥дсумку ДѕравительФ ≥ ≥ще один апостол покинули —≥он ≥ п≥шли працювати в радгосп, а вже в червн≥ 1940 б≥льш≥сть б≥льш≥сть кер≥вник≥в секти, в тому числ≥ й жител≥ Ќового ™русалиму, були заарештован≥ ¤к члени Дантирад¤нськоњ орган≥зац≥њФ й засуджен≥ на 5-8 рок≥в табор≥в [5]. ќтож у 1940 роц≥ мурашк≥вська комуна остаточно перестала ≥снувати.

ќднак ≥де¤ мурашк≥вського колгоспу була-таки зреал≥зована. —талос¤ це в с. ”пирово ≤ван≥вського р-ну тод≥шньоњ ѕинськоњ област≥ п≥д проводом мурашк≥вського ДапостолаФ Ќикифора ѕалта. оли навесн≥ 1940 року в с. ”пирово створювали колгосп ≥м. Ћен≥на, в≥руюч≥-с≥он≥сти числом 12 с≥мей подали за¤ви на вступ, але виставили своњ вимоги Ц не працювати в суботи й нед≥л≥. ¬имоги ц≥, ¤сна р≥ч, були в≥дкинут≥. —≥он≥стам вид≥лили землю ¤к одноос≥бникам, та вони не стали њњ д≥лити, а створили Ц за терм≥нолог≥Їю каральних орган≥в Ц ДлжеколгоспФ: звезли ≥нвентар, звели т¤глову худобу в одне м≥сце, разом обробл¤ли землю, харч≥ д≥лили за числом њдц≥в. √олова рад¤нського колгоспу нар≥кав, що с≥он≥сти Дс целью подорвать наш колхоз организовали свой колхоз имени ’риста и распростран¤ют клевету и всевозможные измышлени¤, а также доказывают о правильност≥ ихнего колхоза, говор¤т: Ђ—мотрите, кушаем все вместе с одного стола, друг друга уважаем, не ругаемс¤, а у вас в колхозе кушают колхозники каждый свое, то это уже неправильно и хуже, чем у насїФ [10]. ”пировський ДлжеколгоспФ про≥снував недовго. ќргани безпеки розц≥нили його ¤к спробу Дп≥д≥рвати й ослабити м≥ць соц≥ал≥стичноњ системиФ Ц ≥ кер≥вники упировськоњ громади були заарештован≥ й засуджен≥ за антирад¤нську д≥¤льн≥сть на 8 рок≥в табор≥в.

ѕ≥сл¤ в≥йни д≥¤льн≥сть мурашк≥вц≥в знову пожвавилас¤ завд¤ки зусилл¤м Дћатер≥ —лавиФ Ћюбов≥ ”шенко з с. раЇва √ощанського р-ну –≥вненськоњ област≥, ¤ка в 1946 вз¤ла на вихованн¤ двох осирот≥лих малол≥тн≥х унучок ќльги ирильчук. „ерез цих д≥тей, вважали с≥он≥сти, промовл¤в ≥ д≥¤в ƒух Ѕожий, тож до раЇва почалос¤ масове паломництво, що супроводилос¤ великим рел≥г≥йним п≥днесенн¤м та аг≥тац≥Їю серед людност≥. —еред с≥он≥ст≥в ц≥ под≥њ в≥дом≥ ¤к Дƒругий зовФ та Доновленн¤ запов≥дейФ п≥сл¤ того розчаруванн¤ й в≥дступу в≥д засад в≥ри, що настали всл≥д за розпуском Ќового ™русалиму та в≥дТњздом ќтц¤ й ћатер≥ —≥ону. «розум≥ло, що новий конфл≥кт с≥он≥ст≥в ≥з рад¤нською владою був неминучий. јнтим≥л≥таризм, субота, м≥стично-екстатичний культ Ц кожен з цих трьох момент≥в м≥г сам по соб≥ стати п≥дставою дл¤ в≥днесенн¤ секти в розр¤д Дантирад¤нськихФ або Дбузув≥рськихФ. ј проте частина с≥он≥ст≥в ≥ дал≥ демонструвала щодо ц≥Їњ влади певн≥ ≥люз≥њ.

” 1945 роц≥ громада с≥он≥ст≥в ≥з с. —елець ƒубровицького р-ну числом у сто чолов≥к нав≥ть подала документи на реЇстрац≥ю Ц а що в р≥вненського уповноваженого в справах рел≥г≥йних культ≥в була заведена в≥дпов≥дна реЇстрац≥йна справа [5], то можна припускати, що ц¤ громада певний час д≥¤ла легально. —ам≥ с≥он≥сти за¤вл¤ли, що њм заборонили збиратис¤ доп≥ру в 1947 роц≥ [3, арк. 106-108]. “ака ситуац≥¤ не видаЇтьс¤ неймов≥рною: новопризначен≥ обласн≥ уповноважен≥ Ц ¤к правило, колишн≥ прац≥вники орган≥в безпеки Ц слабо ор≥Їнтувалис¤ в тонкощах рел≥г≥йного житт¤ й, очевидно, не здавали соб≥ справи, чим Ївангельськ≥ христи¤ни св¤т≥ с≥он≥сти в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д простих Ївангельських христи¤н.

” 1948, коли с≥он≥стам заборонили збиратис¤ й нов≥ арешти були т≥льки справою часу, Ћюбов ”шенко Ц незважаючи на доводи декотрих своњх соратник≥в про безглузд≥сть ц≥Їњ зат≥њ Ц в≥др¤дила до ћоскви, до –ади рел≥г≥йних культ≥в, апостола ост¤нтина —идоришина, ¤кий мав домовитис¤ про визнанн¤ с≥онськоњ в≥ри й про створенн¤ колгоспу з числа с≥он≥ст≥в. « собою в≥н в≥з власноруч написаний трактат п≥д назвою Д„то такое Ѕибли¤ и как ее пониматьФ, в ¤кому тлумачив б≥бл≥йн≥ образи Дприменительно к советской действительностиФ [3, арк. 20-33]. “епер, так само ¤к ≥ перед в≥йною, дехто з с≥он≥ст≥в висловлював припущенн¤, що з вол≥ Ѕожоњ рад¤нська влада невдовз≥ переродитьс¤ й стане владою с≥онською. як розпов≥дав один ≥з них на допит≥: Дя говорил, что советска¤ власть и лично —талин примут нашу веру, и тогда хороша¤ жизнь настанет, но это нужно понимать не в буквальном смысле, а так, что советска¤ власть и —талин издадут такие законы, где будет запрещено всем курение, пить вино, ругатьс¤, делать друг другу какое-либо злоФ [10]. ≤нш≥, вт≥м, трималис¤ протилежного погл¤ду й уважали, що Драд¤нська влада в≥д сатаниФ, а тому с≥он≥сти не повинн≥ мати з нею н≥чого сп≥льного. “ут, зрозум≥ло, не йшлос¤ про ¤кусь ч≥тку доктринальну позиц≥ю секти ¤к такоњ, Ц њњ не було Ц а, певн≥ш, про переломлен≥ в рел≥г≥йн≥й св≥домост≥ уподобанн¤ й спод≥ванн¤ окремих с≥он≥ст≥в.

¬≥дпов≥дно неоднозначним було й ставленн¤ до заход≥в рад¤нськоњ влади, таких ¤к колектив≥зац≥¤, ≥ до рад¤нських ≥нституц≥й, таких ¤к школа. ѕ≥сл¤ в≥йни дехто з с≥он≥ст≥в влаштувавс¤ працювати в новостворен≥ колгоспи, ≥ з початком Доновленн¤ запов≥дейФ перед ними постало питанн¤ про те, ¤к сум≥стити цю роботу ≥з св¤ткуванн¤м суботи. ѕрим≥ром, 20 серпн¤ 1948 року с≥он≥ст ћихайло —тельмах, бухгалтер колгоспу Д9 травн¤Ф на Ѕерестейщин≥, звернувс¤ до голови колгоспу з Ддопов≥дною запискоюФ такого зм≥сту:

ƒо сегодн¤ ¤ как лошадь работал и на поле, и в конторе, и в поездках, не име¤ ни одного дн¤ выходного. я его должен иметь. Ќо на основании своего духовного побуждени¤ ¤ этим днем избрал субботу... ј почему и извещаю теб¤, что с завтрашнего дн¤, 21 августа, кажда¤ суббота дл¤ мен¤ выходной!... ¬ этот день ты не должен тревожить мен¤ ни умственными работами, ни физическими, а ни какими-либо поездками! Ётот день ¤ посв¤тил Ѕогу! [10]

—тельмахова за¤ва була винесена на загальн≥ збори колгоспник≥в, ≥ њњ ухвалили задовольнити, але це не завадило тому, щоб згодом вона була п≥дшита до його крим≥нальноњ справи.

—тельмах, ¤к ≥ ≥нш≥ с≥он≥сти-колгоспники, не покидав роботи в колгосп≥. ќднак переважна б≥льш≥сть с≥он≥ст≥в ≥ще не була охоплена колектив≥зац≥Їю, ≥ вони нав≥др≥з в≥дмовл¤лис¤ вступати в колгоспи, мотивуючи це неможлив≥стю працювати пор¤д ≥з гр≥шниками. ѕрим≥ром, с≥он≥ст ост¤нтин ќстровський ≥з ѕинщини за¤вл¤в:

Ћетом 1949 года мне предлагали вступить в колхоз, но ¤ за¤вл¤л, что Дв колхоз ¤ вступить не могу, потому что праздную субботуФ, а также вместе с колхозниками работать не буду, ибо во врем¤ работы они занимаютс¤ пустословием и различными ругательствами... я не могу работать с лицами, которые не исполн¤ют положений —в¤щенного ѕисани¤ [10].

“ак само з застереженн¤м ставилис¤ с≥он≥сти й до рад¤нськоњ осв≥ти: Доновлен≥ запов≥д≥Ф вимагали в≥д с≥он≥ст≥в не пускати д≥тей до школи в суботн≥ дн≥, ≥ переважна б≥льш≥сть ≥з них виконували цей припис. ƒе¤к≥ ж, ¤к-от цитований ост¤нтин ќстровський, за¤вл¤ли, що Дв школе сидит сатана и там учат детей против бога. ѕоэтому детей пускать в школу нельз¤. ¬от мо¤ дочь... больше в школу не пойдетФ [10].

” 1950 роц≥, п≥сл¤ перших арешт≥в, що в 1948-49 роках охопили майже все кер≥вництво секти, с≥он≥сти Ц а передовс≥м ж≥нки й д≥ти репресованих Ц почали зТњжджатис¤ до раЇва, де селилис¤ в двох великих домах коло Дсв¤тих д≥тейФ. Ќевдовз≥ тут утворилас¤ невелика комуна з п≥всотн≥ душ, що, ¤к ≥ колись, працювали разом ≥ њли за одним столом. “епер ставленн¤ в≥руючих до рад¤нськоњ влади та њњ заход≥в стало ще радикальн≥ше. Дћи свою комуну вже збудувалиФ, Ц в≥дпов≥дав сл≥дчому с≥он≥ст ѕетро Ќазаранський [1, арк. 220]. Д олхоз есть коллектив телесный, созданный по принуждению, а наш коллектив сионистов... построен на правде, без вражды и братоубийстваФ, Ц додавав Ќикифор ёщук, Ц †≥ вже невдовз≥, п≥сл¤ пришест¤ ’ристового, цей правдивий комун≥зм поширитьс¤ на ц≥лий св≥т [1, арк. 152].

ћурашк≥вську ≥дею альтернативноњ комун≥стичноњ утоп≥њ адепти утоп≥њ безбожноњ трактували ¤к одверто Дантирад¤нськуФ, спр¤мовану на п≥дрив рад¤нського ладу. ѕ≥д цим огл¤дом дуже показово, в ¤ких терм≥нах сл≥дч≥ ≥нтерпретували й протоколювали покази заарештованих с≥он≥ст≥в:

—екта мурашк≥вцев проповедует такие взгл¤ды, что взамен существующего советского государства должно быть и будет образовано другое государство, в котором существующий политический строй должен быть и будет заменен другим строем, основанным на религиозном сектантском учении мурашк≥вцев... [10].

” 1951-1953 роках пройшло ще к≥лька хвиль масових арешт≥в, ≥ —≥он був ц≥лковито розгромлений: п≥сл¤воЇнн≥ арешти, ¤к масов≥, так ≥ ≥ндив≥дуальн≥ (наприклад, за в≥дмову йти до арм≥њ) охопили за нашими п≥драхунками десь 110-120 с≥он≥ст≥в, в тому числ≥ й весь с≥онський ДактивФ. ƒл¤ секти, ¤ка на той час нал≥чувала 800-1000 чолов≥к, це був надзвичайно сильний удар, ≥ д≥¤льн≥сть мурашк≥вц≥в на к≥лька рок≥в ц≥лковито завмерла.

„ерговий етап ув ≥стор≥њ —≥ону розпочавс¤ в 1955-56 роках, коли б≥льш≥сть заарештованих с≥он≥ст≥в, а зокрема й Ћюбов ”шенко, були амн≥стован≥, а дехто й реаб≥л≥тований. ћати —лави в 1956 роц≥ повернулас¤ з увТ¤зненн¤ спершу на –≥вненщину, де проживали внучки ќльги ирильчук, а вже в 1957 одна з унучок, зам≥жн¤ вже ћар≥њ Ћащук разом з ”шенко, чолов≥ком та ще к≥лькома с≥он≥стами вирушила спершу в јрциз ќдеськоњ области, а дал≥, не знайшовши там роботи, в Ѕендери. ¬ињзд цей був зумовлений в першу чергу пошуком зароб≥тку, ¤кого не давали тогочасн≥ пол≥ськ≥ колгоспи. « Ѕендер с≥он≥сти перењхали в розташоване неподал≥к с. Ќов≥ јнени Ѕульбоцького (тепер Ќовоаненського) району, де будувавс¤ великий будинок 10-р≥чноњ школи й була потреба робочих рук. Ќа цю будову с≥он≥сти п≥др¤дилис¤ за договором ¤к Їдина бригада, що давало њм змогу св¤ткувати два св¤т≥ дн≥, суботу й нед≥лю. ѕоступово на заклик ћатер≥ —лави до јнен почали зТњжджатис¤ ≥нш≥ с≥он≥сти з р≥зних район≥в ”крањни та Ѕ≥лорус≥. ƒехто, њдучи в ДобществоФ, продавав Ц ¤к колись Ц †ц≥ле своЇ майно, здаючи грош≥ ”шенко, в сп≥льну касу. ¬ с≥чн≥ 1958 року в јненах було вже понад 90 чолов≥к с≥он≥ст≥в, в тому числ≥ й новонавернен≥ з-пом≥ж м≥сцевоњ людност≥ јрцизького, —аратського та Ѕолградського район≥в [7; 8; 18]. —≥онська пропов≥дь охопила в той велику частину Ѕесараб≥њ: скаж≥мо, в болгарському сел≥ амчик («ор¤) —аратського р-ну ќдеськоњ област≥ п≥сл¤ пропов≥д≥ апостола јндр≥¤ ¬асилюка на с≥онську в≥ру перейшла половина м≥сцевого збору Ївангельських христи¤н Ц баптист≥в.

¬≥дновленн¤ д≥¤льност≥ мурашк≥вського руху зб≥глос¤ в час≥ з хрущовською антирел≥г≥йною кампан≥Їю, що почала набирати оберт≥в у 1958 роц≥ й триватиме до 1964. “им-то органи безпеки не могли не звернути уваги на масове переселенн¤ сектант≥в до јнен ≥ вже невдовз≥, в травн≥ 1958, бендерське будуправл≥нн¤ д≥стало розпор¤дженн¤ позв≥льн¤ти с≥он≥ст≥в, ¤ким було наказано прот¤гом 24 годин покинути село: Двз¤ли паспорта в ус≥х, виписали Ц ≥ вТњзжайте, откуда ви прињхалиФ [9].

« јнен частина с≥он≥ст≥в розТњхалас¤ додому, а частина перебралас¤ до м≥ста Ѕельц≥, де найн¤лис¤ ¤к буд≥вельна бригада до м≥сцевого —”-3 й отримали м≥сце в гуртожитку. ќднак уже 4 липн¤ в бельцьк≥й районн≥й газет≥ Д оммунистФ зТ¤вилас¤ велика статт¤ з Двикритт¤мФ сектант≥в ≥ критикою на адресу кер≥вництва буд≥вельноњ д≥льниц≥, ¤ке прийн¤ло њх на роботу й дозволило Дпорушувати трудове законодавствоФ, не працюючи в суботи [13]. «розум≥ло, п≥сл¤ цього с≥он≥стам довелос¤ вињхати ≥ зв≥дти: Дѕрораб [нам ≥] каже: ¤ вас уважаю, ви мен≥ нравитес¤, ≥ прац¤ ваша нравитьс¤, но надо мной начальство висшеЇ, отаке...Ф [7].

“им часом ”шенко наказала шукати нове м≥сце, де с≥он≥ст≥в прийн¤ли б на роботу, ≥ знайшлось воно аж у п≥вн≥чному азахстан≥, в м≥ст≥ устанай, де йшли р≥зного роду будови, повТ¤зан≥ з освоЇнн¤м ц≥лини ≥ куди ще ран≥ше перењхало к≥лька с≥он≥ст≥в з јнен. ≤ вл≥тку 1958 року с≥он≥сти Ц в тому числ≥ сама ”шенко й Дсв¤т≥ д≥вчатаФ, внучки ќльги ирильчук Ц вирушили до устанаю, де њх поступово з≥бралос¤ 118 чолов≥к самих т≥льки дорослих; дл¤ поселенн¤ вони отримали два доми на дв≥ й на чотири квартири. Ќа початку 1959 року, побачивши, що с≥он≥ст≥в у устанањ вже надто багато, ”шенко розпор¤дилас¤ шукати ще одне м≥сце дл¤ с≥ону. ÷им м≥сцем стала √руз≥¤, а саме село «еда-≈цер≥ коло «угд≥д≥, де йшла будова чаЇфабрики. “уди перењхало 14 чолов≥ка з устанаю, а згодом доњхали й с≥он≥сти з ≥нших м≥сць, зокрема з с. амчик ќдеськоњ области, так що в п≥дсумку тут з≥бралос¤ понад 70 душ:

Ёто была одна комплексна¤ бригада. ¬ ней были: каменщики, печники, штукатуры, плотники, стол¤ры, стекольщики, камнетесы (туф тесали), бетонщики и много разных подсобников... «а дес¤ть мес¤цев оборудовали 2 двухэтажных дома: настлали полы, потолки, окна вставили, застеклили, все двери вставили (в каждом доме было по 8 дверей) и привели дома в пор¤док способност≥ дл¤ жиль¤... роме того построили два двухэтажных каменных дома и окончили второй этаж построени¤ чайфабрики, Ц розпов≥датиме бригадир с≥он≥ст≥в ћихайло —тельмах [11].

” устанањ та в «еда-≈цер≥, ¤к ≥ перед тим в јненах, с≥он≥сти жили Дв Їдност≥Ф, тобто на засадах сп≥льност≥ майна та прац≥. ќтримавши зарплату, в≥руюч≥ здавали грош≥ в сп≥льну касу, ¤кою в≥дав спец≥ально визначений касир ≥ з ¤коњ вид≥л¤лис¤ грош≥ на харчуванн¤, на од¤г тощо: Д“≥лько ¤к получали, то мали на руках, а получили, то в касу здавали. ≤ вже при соб≥ нав≥ть пТ¤ть коп≥йок не мали. ћи не мали права н≥чо купити. ≤дуть пров≥р¤ють: у вас Ї, то вам не купл¤ть, а ¤к уже своЇ порвала, то так... Ўо кому купити треба, то поњдуть, купл¤ть, дадутьФ [9]. ’арчувалис¤ вс≥ за сп≥льним столом: ДЅули так≥ що варили сьостри, була одна сестра така, що всьо на базар њздила, скупл¤ла продукти, привозила, були так≥ що з д≥тьми, що не работалиФ [8].

”т≥м, ¤к розпов≥дають сам≥ с≥он≥сти, √Ѕ йшло за ними Дпо пТ¤тахФ. ўо ц≥каво, ≥ в ћолдав≥њ, ≥ в азахстан≥ с≥он≥ст≥в ДвелиФ все т≥ сам≥ Дкагеб≥стиФ з –≥вного. ¬ устанањ в њх дом≥, де жили с≥он≥сти, було нав≥ть установлене обладнанн¤ дл¤ прослуховуванн¤, ви¤влене випадково на горищ≥. Ќарешт≥, 5 березн¤ 1959 року доми, де жили с≥он≥сти, були ще з ноч≥ оточен≥ м≥л≥ц≥Їю, а зранку в≥дбулись арешти й обшуки. “ого ж таки дн¤ в≥дбулис¤ обшуки та арешти ≥ в √руз≥њ, де на той момент перебували ”шенко. ѕри арештах була вилучена й сп≥льна каса, ¤ка нал≥чувала в устанањ Ц до 70000, а в √руз≥њ Ц до 20000 карбованц≥в. ¬ п≥дсумку б≥льш≥сть с≥он≥ст≥в п≥сл¤ допит≥в позв≥льн¤ли, а головними обвинуваченими визначили саму ”шенко ≥ њњ пом≥чника, бригадира с≥он≥ст≥в ≤вана —авова. ¬ травн≥ в устанањ в≥дбувс¤ процес, на ¤кому ”шенко й —авов були звинувачен≥ в тому, що Двели антисоветскую де¤тельность, призывали верующих не выполн¤ть советских законов, отрывали людей от участи¤ в общественной жизниФ ≥ Ц ¤к не парадоксально Ц Дв строительстве коммунизмаФ. ќбох засуджено на 10 рок≥в позбавленн¤ вол≥ [17]. ѕ≥сл¤ суду с≥онському ДобществуФ вже не було м≥сц¤ в устанањ: прац≥вники √Ѕ вимагали в≥д с≥он≥ст≥в розТњжджатис¤ по домах, та й населенн¤† п≥д впливом антисектантськоњ пропаганди почало ви¤вл¤ти ворож≥сть: Ддаже люди повстали, вони ж пустили пан≥ку: в них рац≥¤, в них оружиЇ... “аке вже м≥ж людьми пошло, люди бо¤тьс¤...Ф, Ц пригадуЇ ћар≥¤ Ћащук [8].

ќтож с≥он≥сти почали розТњжджатис¤: дехто повернувс¤ додому, а дехто групами по три, чотири, пТ¤ть с≥мей подавс¤ шукати нове м≥сце дл¤ роботи; при цьому ДодинокихФ л≥тн≥х с≥он≥ст≥в Дрозпред≥л¤ли до с≥мейнихФ [7]. ѕрикладом понев≥р¤нн¤ с≥он≥ст≥в по рад¤нських будовах може послужити ≥стор≥¤ тоњ ж таки ћар≥њ Ћащук, ¤ка з чолов≥ком та ще десь чотирма с≥мТ¤ми вирушила з устанаю в сус≥дн≥й јлтайський край, у м≥сто –убцовськ, де вони будували зерносклади. ¬т≥м, пробули вони там недовго: Дѕрийшла субота, сильн≥ сн≥ги були, ≥ [нас] у суботу виган¤ли: ≥д≥ть, розчистку роб≥ть... Ќ≥хто не пошол. ¬они опТ¤ть: раз ви не йдете працювати в суботу, уњзжайте отсюдаФ. « –убцовська с≥он≥сти вирушили в √руз≥ю, в те ж таки «еда-≈цер≥, де тривала будова чаЇфабрики. “ам, пригадуЇ, ћар≥¤ Ћащук, за суботу с≥он≥ст≥в не пересл≥дували, та зате зароб≥тки були дуже мал≥, а стосунки з м≥сцевою людн≥стю - проблематичн≥: Д√руз≥ни цепл¤лис¤. ÷е ж руск≥ ж≥нки. ÷е ж таке було, що н≥куда не вийдеш...Ф. « √руз≥њ частина с≥он≥ст≥в вирушила в Ќовосиб≥рську область, але й тут пробули недовго: ДнавЇрно нед≥л≥ дв≥ чи три, поки с≥нокос не начавс¤... вони прийшли: надо с≥но убирать. —убота Ц ми не пойдем. Ќе пойдете Ц уњзжайте. ƒали нам машини, ≥ ми на машинах уњхали. “риста к≥лометр≥в до Ќовосиб≥рськаФ [8]. ј зв≥дти Ц було це вже в 1960 роц≥ Ц с≥он≥сти рушили знову до азахстану, у в≥вцерадгосп енес (тепер Ц Ѕолт≥р≥к) “аласького району ƒжамбульськоњ области, ¤кий на довгий час стане ДстолицеюФ мурашк≥вського руху.

Ќа п≥вдн≥ азахстану с≥он≥сти знайшли нарешт≥ ту тиху пристань, ¤коњ так довго шукали. як пригадуЇ ћар≥¤ Ћащук, Днепоган≥ люди т≥ казахи, дуже гостЇприњмн≥, з ними можна було житьФ. «а суботу с≥он≥ст≥в теж не пересл≥дували. Д¬они нас питають: чого ви в суботу не йдете [працювати]? ¬ нас такий закон. «акон Ц значить ми не прот≥в. ¬они не розбиралис¤ там. ¬ вас закон такий? ¬сьоФ [8]. оли Ц вже в останн≥ роки хрущовськоњ кампан≥њ Ц директоров≥ кенеського радгоспу наказали розрахувати сектант≥в, в≥н особисто поњхав до јлма-јти й в≥дсто¤в своњх прац≥вник≥в [14]. «годом до енесу поступово позТњжджалос¤ й чимало ≥нших с≥он≥ст≥в. ¬они, ¤к ≥ перед тим, трудилис¤ буд≥вництвом: будували кошари, доми тощо. —початку с≥он≥сти жили Ц кожна с≥мТ¤ сама по соб≥, та вже в 1961 роц≥ сюди прињхала достроково зв≥льнена з тюрми Ђћати —лавиї ”шенко, ¤ка за¤вила, що Ђне хоче й дн¤ жити без Їдностиї [14] Ц ≥ тут укотре вже було в≥дновлене с≥онське общество. —≥он≥сти, ¤к ≥ перед тим, працювали бригадою й харчувалис¤ за одним столом, з тою р≥зницею, що зароблен≥ й складен≥ до загальноњ каси грош≥ тепер Ц п≥сл¤ вирахуванн¤ кошт≥в на продукти Ц розпод≥л¤лись пор≥вну м≥ж ус≥ма працюючими (непрацююч≥ отримували половинну частку).

” 1964 роц≥ частина с≥он≥ст≥в на чол≥ з унучками ќльги ирильчук Ц Ћюбою та ћарусею Ц через конфл≥кт з ”шенко в≥дд≥лилис¤ в≥д кенеськоњ громади ≥ перењхали спершу до в≥ддаленого селища „иганак ћоњнкумського району, а згодом до радгоспу ”юк “аласького району ƒжамбульськоњ области. “ам с≥он≥сти також працювали ¤к буд≥вельники, жили на тих самих засадах ДЇдност≥Ф, що й у енес≥: Дќбщество було, Їд≥нство, робили разом, њли разом, грош≥ д≥лили поровну, хто не робив Ц 50 процентов њм, получили зарплату вс≥, зложилис¤, розд≥лили, шо на продукти оставити, а шо розд≥лити. ¬с≥ були довольн≥... 100 рубл≥в чистими получали на руки послЇ раздЇлаФ [6]. Ќаприк≥нц≥ 1968 року в радгосп≥ енес працювало 32 мурашк≥вц≥, в тому числ≥ 16 молодших в≥д 40 рок≥в [12, с. 216]. ДќбществоФ в ”юц≥ нал≥чувало в≥с≥м молодих с≥мей. ўе к≥лька с≥мей с≥он≥ст≥в проживало в Ѕендерах, а к≥лька дес¤тк≥в поодиноких, переважно л≥тн≥х мурашк≥вц≥в були розпорошен≥ по селах Ѕерестейськоњ, ¬олинськоњ, –≥вненськоњ та ќдеськоњ област≥.

” азахстан≥ с≥он≥сти, ¤к сам≥ розпов≥дають, Дмали всеФ й жили в ц≥лковитому, небаченому ран≥ше достатку. ¬т≥м, за певний час у молодших с≥он≥ст≥в з ”юка зародилас¤ ≥де¤ про те, щоб вертатис¤ в р≥дн≥ крањ, вмотивована не в останню чергу ностальг≥чними почутт¤ми. —ьогодн≥ с≥он≥сти приписують цей, здавалос¤ б, авантюрний крок, коли в≥с≥м с≥мей ≥з малими д≥тьми покинули безпечне м≥сце та нажите добро й поњхали ДнапропалеФ назад на ”крањну Ц промислов≥ Ѕожому. ќтже, на початку кв≥тн¤ 1972 року с≥он≥сти з ”юка перењхали спершу до Ѕендер, дал≥ до аушан у ћолдав≥њ, де найн¤лись бригадою будувати винзавод, а тод≥, вже за к≥лька тижн≥в, до смт. ом≥нтерн≥вське ќдеськоњ области, де њх прийн¤ли на роботу в м≥сцеву буд≥вельно-ремонтну д≥льницю. ѓм вид≥лили д≥л¤нки дл¤ буд≥вництва й будматер≥али, ≥ с≥он≥сти вже в перший р≥к спорудили невелик≥ Дврем¤нкиФ, в ¤ких перезимували зиму. ¬ умовах, коли кожна с≥мТ¤ мусила будувати власний д≥м, а в≥дтак жила окремо, ф≥нансова й побутова ДЇдн≥стьФ, що панувала в азахстан≥, припинилас¤, хоча серед с≥он≥ст≥в ≥ дал≥ практикувалас¤ дуже широка взаЇмодопомога [8]. омуна в енес≥ продовжувала ≥снувати аж до розпаду —–—– ≥ розвалу радгосп≥в, а невелика громада с≥он≥ст≥в ≥снуЇ там ≥ дос≥.

” ом≥нтерн≥вському с≥он≥ст≥в уже не пересл≥дували за њх в≥ру. —ам≥ вони по¤снюють це тим, що начальник ом≥нтерн≥вського –—” був родичем голов≥ райкому й не давав кривдити своњх прац≥вник≥в. «рештою, в —–—– субота була оголошена вих≥дним днем ≥ще в 1967 роц≥, тож у ом≥нтерновському с≥он≥стам доводилось х≥ба що в≥дпрацьовувати ДсуботникиФ. ƒекотр≥ с≥он≥сти в розмовах пригадують про ¤к≥сь погрози та спроби тиску ще на початку 80-х, але н≥ до ¤ких реальних репрес≥й чи наг≥нок справа не доходила. «рештою, часи вже м≥н¤лис¤ й епоха гостроњ боротьби з рел≥г≥Їю та ДсектантствомФ в≥дходила в минуле. —≥он≥сти входили в пер≥од спокою, а дал≥ й процв≥танн¤. «годом до ом≥нтерн≥вського перењхало також с≥м с≥мей ≥з придн≥стровських Ѕендер, ≥ ц¤ с≥онська громада числом у чотири з половиною сотн≥ чолов≥ка ≥снуЇ дотепер, швидко зростаючи завд¤ки висок≥й народжуваност≥.

≤стор≥¤ с≥он≥ст≥в-мурашк≥вц≥в та њх мандр≥вного ДобществаФ даЇ змогу зробити певн≥ спостереженн¤ щодо становища рел≥г≥њ, а зокрема нелегальних сект у рад¤нського соц≥юм≥. ѕо-перше, кваз≥рел≥г≥йний характер комун≥стичноњ утоп≥њ ≥ апокал≥птична масштабн≥сть тих перетворень, що несла рад¤нська влада, в 20-х роках ’’ ст. зумовили короткочасний фл≥рт б≥льшовик≥в ≥з р≥зноман≥тними сектантськими рухами ≥ масового творенн¤ за п≥дтримки влади сектантських колгосп≥в: окрем≥ д≥¤ч≥ парт≥њ вважали сектант≥в за нос≥њв стих≥йного народного комун≥зму, а сектанти вбачали в нов≥й влад≥ знар¤дд¤ Ѕожого промислу. ѕриклад мурашк≥вц≥в показуЇ, що така модель рел≥г≥йного сприйн¤тт¤ рад¤нськоњ влади була аж н≥¤к не випадкова. ј взагал≥, в самому факт≥ ≥снуванн¤ в —–—– прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть пересл≥дуваноњ, а згодом досить благополучноњ сектантськоњ комуни Ц ДсправжньоњФ комуни Ц криЇтьс¤ глибока ≥рон≥¤ щодо самого рад¤нського ладу й його ≥деолог≥њ.

√оловним шл¤хом самов≥дтворенн¤ й зростанн¤ дл¤ сектантських груп ув умовах рад¤нськоњ системи було не так наверненн¤ з≥ сторони, а Дприродний прир≥стФ ≥ залученн¤ нових член≥в через родинн≥ звТ¤зки. “ож головною умовою виживанн¤ дл¤ них була соц≥ал≥зац≥¤ молодого покол≥нн¤, тобто недопущенн¤ в≥дходу молод≥ в мир, Ц зокрема й через п≥дтриманн¤ б≥льшоњ чи меншоњ м≥ри ендогам≥њ, Ц а це було б неможливе без середовища Дв≥руючихФ, ¤ке протисто¤ло б ДмируФ ≥ давало б ≥ндив≥дов≥ опору й точку привТ¤занн¤. ƒл¤ малочисленного й слабо зорган≥зованого руху на зразок мурашк≥вського вих≥д був т≥льки один Ц будь-що триматис¤ разом. ≤ ми бачимо, що малесенька рел≥г≥йна група з к≥лькох дес¤тк≥в чолов≥к Ц нав≥ть в умовах повс¤кчасних гон≥нь Ц продемонструвала величезну живуч≥сть ≥ стала зародком сучасноњ п≥втис¤чноњ громади.

–епрес≥њ каральних орган≥в ≥ загальна протисектантська пол≥тика Ц зокрема в њњ ДхрущовськомуФ вар≥¤нт≥ Ц усп≥шно обмежували зростанн¤ Дрел≥г≥йного п≥дп≥лл¤Ф, але не дос¤гли його ц≥лковитоњ л≥кв≥дац≥њ, не могли завадити його самов≥дтворенню через соц≥ал≥зац≥ю в родин≥. Ќавпаки, зовн≥шн≥й натиск до певноњ м≥ри згуртовував ≥ моб≥л≥зовував в≥руючих, Ц вони платили за своЇ наверненн¤ та приналежн≥сть до групи вин¤тково дорогу ц≥ну, прир≥кали себе на соц≥альну марг≥нал≥зац≥ю, а серед† досл≥дник≥в† рел≥г≥њ† в≥дома законом≥рн≥сть:† що† з† б≥льшими† зм≥нами† в† житт≥† й† погл¤дах,† що† з† б≥льшими† жертвами† й зусилл¤ми† було† повТ¤зане† наверненн¤,† то† тривк≥ше† людина† тримаЇтьс¤† новоњ† в≥ри† перед† лицем пересл≥дувань† чи† тиску† з† боку† оточенн¤.

як можна судити з на¤вних в≥домостей, жоден ≥з тих рух≥в, що жорстоко пересл≥дувалис¤, подекуди, ще з 20-х рок≥в (наприклад, ≥нокент≥њвц≥, федоровц≥, апокал≥псисти Ц вин¤ток, може, скопц≥), не припинив свого ≥снуванн¤ Ц вс≥ вони ≥снують ≥ до сьогодн≥, хоч ≥ не розвивають активноњ д≥¤льност≥ в сучасних умовах, що дуже в≥дм≥нн≥ в≥д тих соц≥¤льних умов, у ¤ких вони колись виникли й поширювалис¤. Д«вичайнийФ силовий тиск Ц Дгон≥нн¤Ф Ц ц≥лком вписувавс¤ у властиву цим рухам традиц≥йну, з сучасного погл¤ду вкрай архањчну модель рел≥г≥йности. ѕоважн≥ша криза загрожуЇ цим рухам саме тепер, коли спав той зовн≥шн≥й натиск, що в≥дс≥кав в≥руючих в≥д загалу сусп≥льност≥ й замикав њх в атмосфер≥ њх Добложеноњ фортец≥Ф.

ѕриклад мурашк≥вц≥в показуЇ, що нав≥ть у репресивному рад¤нському соц≥юм≥, в низах соц≥¤льноњ Їрарх≥њ, залишалис¤ певн≥ н≥ш≥, в ¤ких могл≥ ≥снувати заборонен≥ рел≥г≥йн≥ групи Ц нав≥ть так≥ специф≥чн≥, ¤к с≥онська комуна, основана на сп≥льност≥ прац≥. ѕроблема знаходженн¤ таких н≥ш була особливо гостра дл¤ рух≥в, ¤к≥ ставили перед в≥руючими р≥зного роду зовн≥шньо-ритуальн≥ вимоги (наприклад, неухильне св¤ткуванн¤ суботи в реформованих адвентист≥в або нед≥л≥ й православних св¤т у р≥зних теч≥й ≥стинно-православного христи¤нства) або вимагали в≥дмежуванн¤ в≥д рад¤нськоњ системи ¤к сатанинськоњ (наприклад, не брати паспорт≥в, не працювати в колгоспах ≥ на державних п≥дприЇмствах). ≤ в цьому випадку одною з можливостей забезпечити соб≥ в≥льний граф≥к ≥ в≥дносну автоном≥ю були буд≥вельн≥ роботи за договором Ц подекуди ц≥лими бригадами з однов≥рц≥в. Ѕуд≥вництвом, под≥бно до мурашк≥вц≥в, трудилис¤, скаж≥мо, й Дфедоровц≥Ф п≥сл¤ свого оселенн¤ в с. —тара “ишанка ¬оронезькоњ област≥.

¬елику роль у цьому план≥ грала характерна дл¤ –ад¤нського —оюзу висока горизонтальна моб≥льн≥сть людност≥, особливо в звТ¤зку з освоЇнн¤м ц≥лини й масштабними Двсесоюзними будовамиФ. ћи бачимо, що мурашк≥вц≥ св≥домо перењхали в —ередню јз≥ю, спод≥ваючись там уникнути гон≥нь, що були б неминуч≥ на ”крањн≥. —правд≥, гострий брак квал≥ф≥кованих робочих рук змушував м≥сцеве кер≥вництво бути менш приск≥пливими в добор≥ кадр≥в. ј контроль над рел≥г≥йним житт¤м ≥ кампан≥њ проти рел≥г≥њ в аз≥¤тських республ≥ках справд≥ були далеко менш сувор≥, н≥ж у стратег≥чно важливих Ївропейських рег≥онах —–—– Ц недаремно, наприклад, п≥дп≥льний кер≥вний осередок реформованих адвентист≥в (шолковц≥в) був ≥ дос≥ Ї в узбецькому —амарканд≥.

ѕро адаптац≥ю мурашк≥вц≥в до сучасних обставин ми вже писали де ≥нде [16] Ц вона, ¤к бачитьс¤, досить усп≥шна. “а поза тим, б≥льш≥сть малих сект ≥з числа колишнього рел≥г≥йного п≥дп≥лл¤, а особливо сект украњнського походженн¤ на зразок Дмальованц≥вФ, Д≥нокент≥њвц≥вФ, Дпокутник≥вФ тощо, не стали ще предметом належноњ уваги досл≥дник≥в, тож ≥стор≥¤ њх взаЇмод≥њ з рад¤нською системою, форми њх адаптац≥њ до ситуац≥њ репрес≥й ≥ до сучасноњ ситуац≥њ рел≥г≥йно ≥ндиферентного секул¤рного сусп≥льства з його агресивною масовою культурою Ц практично нев≥дом≥. ќтож ц¤ статт¤ нехай послужить передовс≥м вказ≥вкою на ц≥каву малодосл≥джену сферу ≥ на т≥ проблеми, ¤к≥ вона даЇ змогу поставити.

—писок використаних джерел

1. јрх≥в управл≥нн¤ —Ѕ” в –≥вненськ≥й област≥. Ц —пр. ѕ-8029.

2. ƒержавний арх≥в Ћьв≥вськоњ област≥. Ц ‘. –-1332. Ц ќп. 2. Ц —пр. 19.

3. ƒержавний арх≥в –≥вненськоњ област≥ (ƒј–ќ). Ц ‘. –-2771.† Ц ќп. 2. Ц —пр. 3371.

4. ƒј–ќ. Ц ‘. –-2771.† Ц ќп. 2. Ц —пр. 534.

5. ƒј–ќ. Ц ‘. –-204. Ц ќп. 12. Ц —пр. 3.

6. ≤нтервТю з јркад≥Їм Ѕошком, 1942 р.н, ≤ллею овальчуком, 1938 р.н., та ¬асилем ћарчуком, 1943 р.н., 7 серпн¤ 2010 року.

7. ≤нтервТю з ¬асилем та —тепанидою ћарчук, 1943 ≥ 1942 р.н., 21 грудн¤ 2010.

8. ≤нтервТю з ћар≥Їю Ћащук, 1940 р.н., 20 вересн¤ 2009 року.

9. ≤нтервТю з ќленою —олоницькою, 1922 р.н., 8 серпн¤ 2010 року.

10. арн≥ справи с≥он≥ст≥в-мурашковц≥в. оп≥њ в арх≥в≥ автора.

11. Ћист ћ. ћ. —тельмаха з 13 лютого 1968 р. Ц јрх≥в автора.

12. амейша Ѕ. ». –елигиозна¤ секта евангельских христиан св¤тых сионистов и ее реакционна¤ сущность. ƒиссертаци¤... канд. ≥стор. наук Ц ћинск, 1971.

13. оммунист (орган Ѕельцкого райкома ѕ——), 30 июл¤ 1959.

14. Ћисти до автора в≥д √ригор≥¤ ѕобережного, сел. Ѕолтирик, ƒжамбульська обл., азахстан.

15. —какун –.Ћ.† ЂЌовий ™русалимї ≤ван ћурашка: сектантська комуна на ѕол≥сс≥ // ≤стор≥¤ рел≥г≥й в ”крањн≥ ≥ св≥т≥: зб≥рник наукових праць. —ер≥¤ Ђ≤сторичне рел≥г≥Їзнавствої. Ц ќстрог: ¬идавництво Ќа”ќј, 2010. Ц ¬ип. 3. Ц —. 215-225.

16. —какун –.Ћ. ™вангельськ≥ христи¤ни св¤т≥ с≥он≥сти: особливост≥ житт¤ й побуту // ”крањнське рел≥г≥Їзнавство. Ц є 55 (2010). Ц —. 148-157.

17. —лава –одины (орган ѕрик¬ќ, Ћьвов), 26 августа 1959.

18. —оветска¤ ћолдави¤, 24 июн¤ 1958 р.

19. Chmielewska J. Święta krew, święty czas, święci ludzie.† Historia i mitologia Ewangelicznych Chrześcijan Świętych Syjonistów (Muraszkowców). Warszawa: Neriton, 2009

20. Ilustrowany Kurjer Codzienny, 17 листопада 1928.

21. Obrębski J. Polesie. Studia etnosocjologiczne. Ц Warszawa: Oficyna Naukowa, 2007.

—какун –. Ћ. ЂЅожь¤ коммунаї против Ђкоммунистическогої государства: сионисты-мурашковцы и советска¤ власть.

¬ статте рассматриваетс¤ истори¤ религиозной секты сионистов-мурашковцев, возникшей на «ападном ѕолесье в 30-х годах ’’ века, в годы —оветской власти (1939-1991), а в частности: отношение сектантов к советскому режиму, их неоднократные попытки основать религиозно-хоз¤йственную коммуну, а также механизмы адаптации нелегальной секты к реали¤м советского общества.†

лючевые слова: сионисты-мурашк≥вцы, коммунизм, религиозна¤ коммуна, репрессии, —оветский —оюз.

Skakun R. L. ЂGodТs Communeї Vs. ЂCommunistї State: The Sect of Murashkovtzi and the Soviet Regime.

The article discusses the history of Evangelical Christians Saint Zionists (Murashkovtsi), a millenarian sect that emerged in Western Polissya in 1930s, under the Soviet rule (1939-1991), including the sectТs attitude towards the Soviet state, the attempts of its members to establish a religious commune, and the mechanisms of its adaptation to the Soviet society.

Keywords: Evangelical Christians Saints Zionists, Murashkovtsi, religious communism, commune, repressions, Soviet Union.

ѕро автора: —какун –оман Ћеон≥дович Ц асистент кафедри церковноњ ≥стор≥њ ”крањнського католицького ун≥верситету, здобувач при кафедр≥ культуролог≥њ Ќац≥онального педагог≥чного ун≥верситету ≥м. ћ. ѕ. ƒрагоманова.

јдреса: Ћьв≥в 79000, вул. ак. олесси 17, кв. 25

“ел.: (032) 238-66-24, (067) 295-31-94

E-mail: r_skakun@ucu.edu.ua